Життєвий та творчий шлях О. Уайльда

Реферат з зарубіжної літератури

на тему:

„Життєвий та творчий шлях О. Уайльда”

"У своє життя я вклав весь мій геній..."

"У своє життя я вклав весь мій геній, у свої твори я вклав тільки талант". Ці слова належать Оскару Вайльду — видатному англійському прозаїку, драматургу, поету, есеїсту кінця XIX століття.

Оскар Фінгал О'Флаерті Віллс Уайльд — відомий англійський письменник, автор поезій, казок, комедій, гостросюжетних новел. Його твір — «Портрет Доріана Грея» — взірець інтелектуального роману кінця XIX століття. У творах О. Уайльда наявні як романтичні традиції першої половини XIX ст., так і реалістичні та модерністські естетичні принципи його другої половини.

«Матеріально-ідеалістична історія» — такий підзаголовок оповідання «Кентервільський привид» Оскара Уайльда, що надзвичайно влучно характеризує не тільки ідейний зміст цього невеликого за обсягом твору, але й саму природу творчості одного з кращих англійських літераторів XIX ст. До історії світової літератури він увійшов як найбільш яскравий представник мистецького феномену, відомого під назвою естетизм. Офіційно не визнаною (але відомою), погано зрозумілою (але засудженою) була творчість пись­менника, драматичними — його життя і смерть.

Незважаючи на своєрідність творчої манери О. Уайльда, його естетичні погляди мали міцний філософсько-літературний підмурок, ім'я якого — культ красну Одними запертих виразників поглядів на мистецтво і красу як явища самоцінні в 30-х—60-х роках XIX ст. були англійські прерафаеліти і літератори Франції. Захоплення відомої плеяди французьких романтиків і символістів (Т. Готьє, Ж. де Нерваля, П. Бореля, пізніше— Ш. Бодлера та інших) визначались потягом до античності, єгипетської міфології, кельтського епосу. Їхні суспільні погляди характеризувало гостро критичне ставлення до ситої «порядності», край якій, на їх думку, повинна була покласти викликана з безодні часу невмируща Краса. Зовнішній протест проти «масно задоволеної пики» заможної посередності вони виражали-шокуючою поведінкою, (наприклад, дебошами в громадських місцях), епатуючим одягом (чого був вартий самий лише малиновий жилет Т. Готьє!), довгими зачісками тощо.

Прагматична «непотрібність» і неперевершена могутність Краси породили традицію антибуржуазного бунту з позицій «чистого» мистецтва. Одночасно (як у Франції, так і в Англії) ідеали високої культури висувались і як противага плебейським революційним ідеологіям. Зокрема «прерафаелітське братство», одне з відгалужень «чистого» мистецтва, було засноване в Англії у 1848 р., тобто в рік найбільшого соціального вибуху в країнах Західної Європи. Та й сам термін «мистецтво для мистецтва» з'явився в Англії приблизно у той же час (є підстави гадати, що вперше його використав поет Ч. А. Суінберн). Ідея служіння мистецтву в цій країні була тісно пов'язана з критикою культури і моралі вікторіанської доби, соціалістичних ідей і утилітаризму. Найголовнішими представниками «чистого» мистецтва в Англії, окрім Ч. А. Суінберна, були У. Пейтер, Д. Раскін, М. Арнольд. Їм протистояли письменники-натуралісти Д. Гіссінг, деякою мірою Д. Еліот та інші. В такій атмосфері боротьби між різноманітними естетичними напрямками і течіями розпочинає власну творчу діяльність Оскар Уайльд.

Оскар Вайльд народився 16 жовтня 1854 року в Дубліні. Батько, сер Вільям Вайльд, був відомим лікарем, фахівцем хірургії ока і вуха, якій за свої медичні заслуги отримав титул лорда. Він був людиною неординарною: займався політикою та історією, видавав науковий журнал і заснував лікарню для бідних, багато подорожував і описував свої подорожі, вивчав ірландський фольклор і писав про Свіфта і Беранже... Мати, Джейн Франциска Елджі, була добре знаною письменницею (вона підписувалась псевдонімом "Сперанца" — Надія) і перекладачкою, збирачем ірландського фольклору і прихильницею жіночого рівноправ'я. Свій літературний дар Вайльд успадкував не лише від матері: вона була внучатою племінницею прозаїка Чарльза Роберта Меть-юріна, автора знаменитого "Мельмота-скитальця". Невипадково свої останні роки Уайльд проживе під вигаданим ім'ям Себастьян Мельмот.

Оскар отримав блискучу освіту. У 1864 — 1871 роках він навчається в одній з найкращих дублінських шкіл — Потроя Роял Скул. 1871 року він поступає до Трініті-коледж Дублінського університету, де виявляє свої здібності у вивченні класичних мов, а ще через три роки — вступає до Оксфордського університету (коледж Магдаліни).

Оскар дійшов висновку: "Того, що насправді треба знати, не навчить ніхто". Тому на лекції хлопець не приходить, вважаючи за краще читати давньогрецьких письменників в оригіналі. Виняток робить для популярних професорів, видатних істориків і теоретиків мистецтва Джона Рескіна, котрий оспівував у своїх промовах культуру середньовіччя й попередників Рафаеля, та Волтера Пейтера, прихильника італійського Ренесансу. Ці дві особистості сприяли формуванню естетичних смаків і поглядів Вайльда.

Для Уайльда-студента, якій захоплювався літературою і мистецтвом Греції та Риму, пам'ятними виявилися дві його поїздки. 1875 року він прибув до Італії, де відвідав Мілан, Турін, Флоренцію, Верону, Венецію, Ра-венну, Рим... По смерті батька (1876 р.) Вайльд разом із професором Мехаффі, президентом Академії наук Ірландії, здійснив подорож до Греції. Вони не оминули там жодного музею, жодної історичної пам'ятки.