Дитяча література Італії XVII-XIX ст.

РЕФЕРАТ

з дитячої літератури

на тему:

"Дитяча література Італії XVII-XIX ст. "

1. ДИТЯЧА ЛІТЕРАТУРА ІТАЛІЇ XVII ст.

Як і у всіх інших народів, у джерел італійської дитячої літератури казка є також фольклорним початком. Народні казки Італії виростали як і з самобутнього національного матеріалу, який давав життя, так і з "бродячих" фольклорних мотивів, що осіли на італійському ґрунті. Особливо великі зв'язки народні казки Італії мали з лицарською епопеєю та з циклом Круглого Столу: ці мотиви проникнули в Італію в середні століття із Франції. А пізніше сюжети італійських народних казок знайшли своє літературне життя в новелах Боккаччо, у поемі "Шалений Роланд" Ариосто і "Казках для театру" Гоцці.

Уперше народні італійські казки були зібрані і літературно оброблені в ХVІІ столітті письменником Джамбатистом Базиле (1575-1632). Його "Пентамерон", або "Казка про казки", являє собою по композиції наслідування "Декамерону" Боккаччо і складається із 50 казок. Їх протягом п'яти днів розповідають десять різних оповідачок. "Пентамерон" був написаний на неаполітанському діалекті й опублікований у 1634 році через два роки після смерті самого Базиле. Майже ціле століття книга залишалася невідомою, і лише в XIX столітті вона пробудила до себе інтерес німецьких казкарів – братів Грімм. Вони знайшли паралелі казковим елементам "Пентамерона" у німецькій фольклорній традиції.

Книга Базиле не є збірником народних казок у прямому значенні цього слова. Автор "Пентамерона" істотно перетворив мотиви народної традиції. Казка багато в чому втратила свою невигадливість, поряд з нею в книзі фігурують і середньовічні легенди, і мотиви класичної літератури. Однак Базиле в ряді випадків вдалося зберегти колорит народної мови, її соковитого епітета, знайти поетичну форму оповідання.

Протягом декількох століть народна казка в Італії знаходила друге життя на підмостках сцени: багатомотивність італійського прозаїчного фольклору успішно розробляла знаменита "Комедія дель арте", або "Комедія масок" – імпровізований комічний спектакль, що існував в Італії з XVI до початку XVIII століття. Ці представлення були акторською імпровізацією на основі сценарію, що містить лише коротку сюжетну схему. Більшість акторів грало в масках, представляючи постійні типи: закоханих, панів, слуг і т.п. Характерною рисою цих веселих спектаклів було те, що вони розігрувалися для простого люду, було сполучення традиційного чарівного сюжету із сатиричними життєвими мотивами. В другій половині XVIII століття "Комедія дель арте" стала відтискатися соціально-побутовою реалістичною комедією Голь-дони та його послідовників і поступово ставала надбанням дитячого глядача. Останнім яскравим спалахом цього жанру були "Казки для театру" Карло Гоцці (1720–1806).

Яскравий талант Гоцці, чудове знання традиції народного театру і полемічний запал допомогли йому створити неповторний жанр театральної казки, за якої і закріпилася згодом назва "фьяби для театру". Першою із них була знаменита "Любов до трьох апельсинів" (1761), написана, на сюжет найвідомішої дитячої казки, "якою венеціанські годувальниці забавляють дітей". Головним у ній було сполучення фантастичної стихії з яскравим видовищем, живим динамічним сюжетом і веселою буфонадою, що повертала глядача до реальної італійської дійсності!

Історію публікацій італійських книг, присвячених дитячому читачеві, можна починати з 1775 року, коли граф Карло Беттоні з Брешиї вніс Міланському Патріотичному Суспільству 100 цехінів для оголошення конкурсу на книжку для дітей ("25 морально-виховних розповідей"). Однак, гідного письменника не знайшлося і конкурс Беттоні притих. Проте початок був покладений, і в 1782 році з'явилися шістнадцять "Моральних новел" для дітей падре Франческа Зоаве (1772–1806). Художніх цінностей у них фактично немає, персонажі безжиттєві, їхні вчинки лише риторично ілюструють моральні істини. Ці новели (їх було 42), видавалися в Італії і перекладалися на різні мови. У такому ж дусі були написані "Байки про громадський обов'язок для школярів" Гаетано Перего (1746–1814).

2. ДИТЯЧА ЛІТЕРАТУРА ІТАЛІЇ XIX СТОЛІТТЯ

Напрямок та зміст дитячої літератури значно змінилися вже з 20-х років XIX століття, коли в Італії широко розгорнулася національно-визвольна боротьба проти іноземних володарів і феодальних тиранів-князів за створення об'єднаної і незалежної італійської держави – так званої Рисорджименто. Уся романтична література Рисорджименто аж до 70-х років перейнята патріотичним підйомом, служачи ідеям національної волі. Особливого розквіту набуває жанр історичного роману, що оспівує героїчне минуле Італії, її боротьбу з іноземними завойовниками в середині століття, в епоху Відродження. Створені для дорослого читача, ці книги стали улюбленим читанням юнацтва, а багато хто з них, пройшовши іспит часом, міцно ввійшли в коло дитячої літератури. У першу чергу це відноситься до історичного роману письменника Массімо д'Адзельо "Етторе Фьєрамоска, або Турнір у Барлетте" (1833). Автор обрав сюжетом книги реальний історичний епізод – турнір між групою французьких і італійських лицарів, що відбувся в 1503 році в фортеці Барлетта на Адріатичному морі.

Дотримуючись художніх принципів Вальтера Скотта, італійські

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать