Финансовый анализ 14

У ринковій економіці, коли можлива ліквідація під­приємств унаслідок їх банкрутства, одним з найважливіших показ­ників фінансового стану є ліквідність.

Фінансовий стан підприємств можна оцінити з погляду його короткострокової та довгострокової перспектив. У короткостро­ковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприєм­ства є його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність своє­часно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зо­бов'язаннями. Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне пе­ретворення майна на гроші. Ліквідність підприємства — це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів.

Найліквіднішою є готівка (або сальдо балансового рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті»). Наступним за рівнем ліквідності активом є короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки у разі необхідності їх швидко можна реалізувати.

Дебіторська заборгованість — теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчому майбутньому.

Найменш ліквідним поточним активом є запаси, бо для пере­творення їх на гроші спочатку треба їх продати. Отже, під лікві­дністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетво­рення його на гроші, а рівень ліквідності визначається трива­лістю періоду, протягом якого відбувається це перетворення. Що коротшим є цей період, то вищою буде ліквідність даного виду активів.

Короткострокові зобов'язання — це борги, строк погашення яких не перевищує одного року. Коли настає строк платежу, у підприємства має бути достатньо грошей для сплати. Аналіз лік­відності балансу полягає в порівнянні коштів з активу, згрупова­них за рівнем їхньої ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, об'єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків. Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поді­ляються на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) — це суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів, тобто гроші, які можна використати для поточних розрахунків. Сюди належать також короткострокові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до гро­шей (це рядки 150, 220, 230, 240 другого розділу активу балансу).

Активи, що швидко реалізуються, (А2) — це активи, для перетворення яких на гроші потрібний певний час. У цю групу включають дебіторську заборгованість (рядки 160 до 220). Лікві­дність цих активів є різною і залежить від суб'єктивних та об'єк­тивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, платоспро­можності платників, умов видачі кредитів покупцям тощо.

Активи, що реалізуються повільно (Аз), — це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 вкл., а також ряд. 250). Запаси не мо­жуть бути продані, поки немає покупця. Інколи певні запаси по­требують додаткової обробки для того, щоб їх можна було про­дати, а на все це потрібен час.

Активи, що важко реалізуються (А4) — це активи, які пе­редбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду. У цю групу включають усі статті 1-го розділу активу балансу («Необоротні активи»).

Перші три групи активів (найбільш ліквідні; активи, що швид­ко реалізуються; активи, що реалізуються повільно) протягом по­точного господарського періоду постійно змінюються і тому на­лежать до поточних активів підприємства.

Пасиви балансу відповідно до зростання строків погашення зобов'язань групуються так:

Негайні пасиви (П1) — це кредиторська заборгованість (рядки 530 до 610 вкл.), розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити (за даними додатку до балансу).

Короткострокові пасиви (П2) — це короткострокові креди­ти банків (рядок 500), поточна заборгованість за довгострокови­ми зобов'язаннями (рядок 510), векселі видані (рядок 520). Для розрахунку основних показників ліквідності можна користувати­ся інформацією 4-го розділу балансу («Поточні зобов'язання»).

Довгострокові пасиви (Пз) — це довгострокові зобов'язан­ня — 3-й розділ пасиву балансу.

Постійні пасиви (П4) — це статті 1-го розділу пасиву ба­лансу («Власний капітал») — (ряд. 380, а також ряд. 430, 630).

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищуватимуть короткострокові зобов'язання. Підприємст­во може бути ліквідним у більшій чи меншій мірі. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається в основному з коштів (грошей) та короткострокової дебіторської заборгова­ності, то таке підприємство вважають ліквіднішим, ніж те, де оборотний капітал складається в основному із запасів. Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу. Аналіз ліквідності під­приємства передбачає два такі етапи:

складання балансу ліквідності (табл. 8.6);

розрахунок та аналіз основних показників ліквідності.

Ліквідність балансу — це рівень покриття зобов'язань під­приємства його активами, строк перетворення яких на гроші від­повідає строкам погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти під­сумки за кожною групою активу і пасиву балансу.

Таблиця 8. б

АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ БАЛАНСУ, тис. грн