Банківські кредити

План

1Методичне забезпечення організації банківського кредитування

2. Методичне забезпечення організації грошових розрахунків

1Методичне забезпечення організації банківського кредитування

Кредит — це економічні відносини, що виникають між креди­ тором і позичальником із приводу одержання останнім по­ зички в грошовій або товарній формі на умовах повернення у певний строк і, звичайно, зі сплатою процента.

Існують три форми кредиту — комерційний, банківський і дер­жавний.

Комерційний кредит надається одним підприємством іншому у вигляді продажу товарів і послуг із відстрочкою платежу, тому має товарну форму. Комерційний кредит оформляється векселем.

Державний кредит є особливою формою економічних відносин, за якої позичальником або кредитором виступають держава чи міс­цеві органи влади, а кредитні відносини відбуваються через випуск облігацій, казначейських векселів, інших боргових зобов'язань.

Найпоширенішою формою кредиту є банківський кредит. Він надається банками в грошовій формі підприємствам, населенню і державі. Кредитні відносини між названими суб'єктами виникають не тільки під час одержання ними позичок, а й при розміщенні цими суб'єктами своїх заощаджень або вільних коштів у вигляді залишків на поточних і депозитних рахунках.

Правове забезпечення кредитних відносин у країні передбачаєть­ся у відповідних законах, але в Україні ще немає спеціального Зако­ну про кредит. Тому Національний банк України в 1995 р. прийняв «Положення про кредитування», в якому окреслені певні правові й методичні параметри, які регулюють кредитні відносини між креди­тором і позичальником при застосуванні різних форм кредиту.

Оскільки цей розділ присвячений методичному забезпеченню банківського кредитування, в подальшому мова йтиме саме про бан­ківську форму кредитних відносин. Щодо комерційного і державно­го кредитів, то це окремі самостійні питання, які не є прерогативою Національного банку.

Важливе значення для ефективної організації кредитних відно­син між банками та іншими суб'єктами економіки мають принципи

банківського кредитування. Банківське кредитування здійснюється за такими принципами: терміновість повернення, цільовий характер, забезпеченість та платність кредиту.

Принцип терміновості повернення кредиту означає, що він має бути повернений позичальником банку в заздалегідь обумовлений строк. Від дотримання цього принципу залежить можливість надан­ня нових кредитів, оскільки одним із ресурсів кредитування є по­вернені позички. Порушення даного принципу кредитування приз­водить до перетворення термінової заборгованості за позичками у прострочену. У разі порушення строків повернення і наявності прострочених позичок нові кредити, як правило, не надаються.

Цільовий характер кредитування припускає вкладання позико­вих коштів у конкретні господарські процеси, проекти, підприємства. Кредит надається позичальнику здебільшого на конкретну ціль не тому, що у нього виникла нагальна потреба в коштах. Від дотри­мання цього принципу значною мірою залежить своєчасність повер­нення позички, бо тільки реалізація цілі, на яку одержано кредит, може забезпечити необхідні грошові кошти для погашення боргу.

Принцип забезпеченості позичок має на меті захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок не­платоспроможності позичальника. Він означає, що заборгованість за позичками, яка відображається в пасиві балансу клієнта-боржника, має бути забезпечена певним майном (товари або цінні папери), яке враховується в активі його балансу, або зобов'язанням третьої особи погасити борг банку (гарантії, поручительства тощо).

Деякі кредити можуть надаватися і без забезпечення, якщо банк на це дає свою згоду.

Відсутність забезпечення може бути викликана як об'єктивними причинами, коли економічна природа кредиту не передбачає вкла­дення коштів у матеріальні цінності (наприклад, кредити на виплату заробітної плати, на виставлення акредитивів тощо), так і суб'єктив­ними, коли банк іде на це свідомо, страхуючи свій підвищений ри­зик великими позичковими процентами.

У процесі кредитування клієнтів банк не тільки вимагає повер­нення одержаної позички, а й сплати процента за користування нею. В умовах ринкових відносин процент є об'єктивним супутни­ком кредиту, його складовою ланкою, оскільки кредитна опера­ція— це акт комерційного продажу на певний строк грошових коштів. За рахунок процентів банки покривають свої витрати й одержують прибуток. Процент є також одним із засобів управлін­ня сукупним грошовим оборотом, що застосовується Національ­ним банком.

Кредити, які надаються банками, поділяються: а) за строками кредитування — короткострокові — до 1 року; довгострокові — понад 1 рік;

б) за забезпеченням — забезпечені заставою (майном, майнови­ми правами, цінними паперами), гарантовані (банками, фінансами
чи майном третьої особи), з іншим забезпеченням (поручительство,
поліс страхової організації тощо), незабезпечені (бланкові);

в) за ступенем ризику — стандартні; з підвищеним ризиком;

г) за методами надання — у разовому порядку; відповідно до
відкритої кредитної лінії; гарантійні;

д) за способами погашення — водночас, у розстрочку, за вимо­гою кредитора

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать