Податкові пільги

Не менш суттєвою е система податкових пільг, що веде до зменшення оподатковуваного об'єкта. Вона має різно­манітні форми і будується для кожного податку з ураху­ванням пріоритетів національної фіскальної політики.

Пільги — це надання переваги, часткове або повне звільнення від виконання встановлених правил, обов'язків або полегшення умов виконання їх. Податкові пільги — це звільнення від податків згідно з чинним законодавством. Вони є одним із елементів податкової політики і пересліду­ють як економічну, так і соціальну мету. Використовуючи податкові пільги, держава регулює певні економічні процеси і забезпечує соціальний захист окремих видів діяльності та груп населення. Перелік податкових пільг визначається законами України та інструкціями Міністерства фінансів України про порядок нарахування і сплати тих чи інших податків.

Залежно від того, на зміни якого з елементів структури податку — об'єкта оподаткування, податкової бази чи став­ки податку — спрямована пільга, роблять поділ пільг на три групи:

— вилучення;

— знижки;

— податкові кредити.

Вилучення — це податкові пільги, спрямовані на вик­лючення з оподатковуваного доходу окремих предметів (об'єктів оподаткування).

Вилучення можуть надаватись як усім платникам по­датку, так і окремим їхнім категоріям; як постійно, так і на визначений строк.

Знижки — це пільги, спрямовані на скорочення подат­кової бази. Вони пов'язані не з доходами платника податків, а з видатками. Так, платник податків має право зменшува­ти оподатковуваний прибуток на суму перерахованих ним коштів у благодійні фонди, підприємствам освіти, охорони здоров'я, культури тощо.

Податкові кредити — це пільги, спрямовані на зменшен­ня податкової ставки або податкового окладу. Об'єктом в даному випадку виступає обчислена сума податку, а не до­ходи або видатки платника.

Політика України має стимулювати вітчизняне вироб­ництво з метою підвищення купівельного попиту "і конку­рентоспроможності окремих видів товарів (продукції) на внутрішньому ринку. Одним із аспектів такого стимулю­вання при оподаткуванні і є надання пільг та інших заохо­чень. При наданні пільг оподаткування розглядається не як бар'єр на шляху розвитку і не як безповоротна втрата більшої частки доходів, а як усвідомлена необхідність відра­хувань на розвиток охорони здоров'я, страхування, соцза­безпечення власне платників податків.

Законодавством України передбачено особливі пільги, які можна поділити на дві групи:

— перша включає відносно традиційні і сталі звільнення від податку незалежно від обставин (звільнення від сплати податку окремих груп платників);

— друга характеризується певною короткотривалістю стосовно конкретних об'єктів.

Відповідно до статті Закону України «Про систему опо­даткування» встановлення і скасування пільг платникам податків здійснюється Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сіль­ськими, селищними, міськими радами згідно із законами про оподаткування.

Серед найбільш поширених є такі види податкових пільг:

— повне або часткове звільнення від сплати деяких по­датків;

— податкові скидки для окремих підприємств, галузей, регіонів;

— неоподатковуваний мінімальний рівень прибутків;

— виключення з оподатковуваних прибутків деяких ви­трат платників податків;

— повернення раніше сплачених податків (податкова амністія) та ін.

Податкові пільги завжди були і залишаються об'єктом особливої уваги та зацікавленості всіх платників податку, оскільки - наявність комплексу податкових пільг означає повне або часткове звільнення юридичних і фізичних осіб від обов'язкових платежів. В умовах ринкових відносин вони виступають необхідною передумовою для активного використання всіх податкових інструментів з метою еконо­мічного і правового регулювання соціальних процесів, стиму­лювання розвитку виробництва тощо. Передбачені законо­давством пільги надаються залежно від об'єктів та суб'єктів оподаткування і значення їх для розвитку народного гос­подарства країни. Пільги мають носити постійний, сталий характер і не бути амністією для неплатників податків.

На думку деяких економістів, податки повинні сплачу­вати всі, в кого виникає той чи інший об'єкт оподаткуван­ня. Пільги можливі й потрібні, якщо вони мають цілеспря­мований характер — стимулюють інвестиційну та іннова­ційну діяльність, сприяють виконанню загальнодержавних програм і мова може йти тільки про пільгові податкові ставки, встановлені на якийсь термін. Причому, по-перше, надання таких пільг має бути виваженим процесом, а по-друге, — водночас вирішувати питання про компенсаційні заходи щодо доходної частини бюджету.

Інші вважають, що окремі пільги в оподаткуванні мож­ливі лише з трьох позицій: щодо експортних операцій, інве­стицій і новостворених підприємств.

З наведеними доказами не можна не погодитися, тому що, коли немає чіткої концепції податкової політики, пільги до недавнього часу надавалися широкому колу суб'єктів підприємницької діяльності на шкоду інтересам держави.

Пільги мають встановлюватися лише стосовно об'єкта, а не суб'єкта оподаткування.

Всупереч вимогам ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», якою передбачається, що встановлення і скасування податків

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать