Економічна суть грошей

ЕВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ, ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ, МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕСУ

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ У М.ЖИТОМИРІ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з предмету

“ГРОШІ ТА КРЕДИТ”

на тему

“Економічна суть грошей”

Виконав:

Перевірив:

Житомир 2003 р.

Економічна суть грошей

Надзвичайно складна сутність грошей не дала змоги світовій економічній думці дати однозначне і доста­тньо повне їх визначення на понятійному рівні. Сучасна західна грошова теорія обмежилась визначенням сутності грошей як всього того, що використовується як гроші. У цьому визначен­ні проглядається спроба охопити всі можливі призначення, форми прояву і сфери використання грошей, але навряд чи в ньому є відповідь на питання, що таке гроші. Представники ін­шої економічної школи, що має своїми витоками трудову тео­рію вартості, визначають сутність грошей виходячи лише з їх місця в товарному обміні. З цих позицій гроші є специфічним товаром, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто як загальний еквівалент. Це визначення має той недолік, що не враховує такого важливого призначення грошей, як обслуговування потреб нагромадження вартості. З цього по­гляду друге визначення видається вужчим, недостатньо повним порівняно з першим.

Усунути недоліки цих двох визначень грошей спробували прибічники так званого портфельного підходу до вивчення гро­шей. Вони використали умовний портфель активів окремого еко­номічного суб'єкта, в якому всі активи розмістили в міру зни­ження їх ліквідності, тобто здатності до обміну (див. схему 1.1).

Готівка

Вклади до запитання та карткові

Строкові вклади

Облігації

Акції

Будівлі

Земельні ділянки

Автомобілі

Дачі

Інші активи

Схема 1.1. Портфель активів економічного суб'єкта

На першому місці в портфелі розміщена готівка, оскільки вона має найвищу абсолютну ліквідність, і тому ні в кого не ви­никає сумніву, що це — гроші. Навіть окремий показник для неї встановили — агрегат М0. На другому місці розміщені вклади до запитання та карткові, які мають хоч і високу ліквідність, проте нижчу, ніж готівка. Їх ще теж вважають грошима, проте дещо «нижчого сорту» і включають уже до іншого показника — агрегату М1. На третьому місці розміщені строкові вклади, які мають ще нижчу ліквідність, за що їх називають квазігроші і включають уже у третій грошовий показник — агрегат М3. Ще нижчу ліквідність має наступний актив — облігації, в якому є елементи з достатньою ліквідністю, а є й з украй низькою. Тому в одних країнах перші з них вважають ще грошима, а другі — ні, а в інших країнах усі облігації вже не вважають грошима. Так, у США короткострокові облігації державної позики ще вважають грошима і включають у новий грошовий агрегат МL. В Україні ж усі активи групи «облігації» не вважають грошима і показник, адекватний американському агрегату МL, взагалі не визначається.

За портфельного підходу визначення грошей охоплює їх при­значення як засобу обігу та платежу, так і засобу нагромаджен­ня вартості і тому є достатньо повним і більш прийнятним, ніж перші два. Проте і це визначення має істотний недолік — не дає можливості провести чітку межу між грошима (грошовими ак­тивами) і негрошима (негрошовими активами), унаслідок чого поряд з поняттям «гроші» з'являється поняття «квазігроші», ма­са їх визначається багатьма показниками (агрегатами), які різ­нятьсяміж собою ступенем ліквідності.

Більш детально зупинимось на сутності грошей як загально­го еквівалента, оскільки в цьому статусі вони повинні мати най­вищу ліквідність.

За своїм місцем у товарному виробництві й обміні гроші — це специфічний товар, що має властивість обмінюватисянабудь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.

Природа грошей як загального еквівалента визначається пере­дусім їх походженням. Як було показано вище, гроші виникли внаслідок стихійного виділення з безлічі товарів одного, най­більш придатного за своїми фізичними властивостями виконува­ти роль загального еквівалента. Але й після завершення форму­вання грошей як самостійного економічного явища носієм їх протягом тисячоліть були товари в їх натурально-речовому ви­гляді, зокрема срібло і золото. Будучи звичайними товарами, во­ни визначали також товарну природу самих грошей, суспільну роль яких виконували нібито за сумісництвом.

Проте не можна пояснювати товарну природу грошей тільки їх походженням чи закріпленням їх суспільної ролі за певним конк­ретним товаром. Гроші є товаром самі по собі, по своїй суті, що визначається їх місцем у товарних відносинах. Це помітно було вже за тих умов, коли в ролі грошей виступали конкретні товари. Так, золото, ставши монопольним носієм грошової суті, набуло подвійного існування — як звичайний товар і як гроші. Подвій­ність виявлялась як у його споживній, так і в міновій вартості.

Поряд з конкретною споживною вартістю як здатністю задо­вольняти певні потреби людини золото набуло загальної спожив­ної вартості — здатності задовольняти будь-які людські потреби внаслідок використання його як загального засобу обміну. Між конкретною і загальною споживною вартістю золота виникла су­перечність — якщо воно застосовується у першій своїй властиво­сті, то не може використовуватись у другій, і навпаки.

У міру розвитку товарного виробництва неухильно

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать