Проблема співвідношення рентабельності і ліквідності

Реферат на тему:

Проблема співвідношення рентабельності і ліквідності

План

Вступ

1. Характеристика складових елементів довгострокової фінансової політики

1.1 Способи довгострокового фінансування

2. Поняття рентабельності

3. Система показників рентабельності

4. Поняття ліквідності

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Узагальнюючим показником економічної ефективності виробництва є показник рентабельності. Рентабельність означає прибутковість, прибутковість підприємства. Вона розраховується шляхом зіставлення валового доходу або прибутку з витратами або використовуваними ресурсами.

На основі аналізу середніх рівнів рентабельності можна визначити, які види продукції і які господарські підрозділи забезпечують велику прибутковість. Це стає особливо важливим в сучасних, ринкових умовах, де фінансова стійкість підприємства залежить від спеціалізації і концентрації виробництва.

Метою даної роботи є вивчення показників рентабельності і застосування їх у фінансовому аналізі і планеруванні діяльності підприємства.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступний круг завдань:

дати визначення поняття рентабельності, розкрити його значення для фінансового аналізу і охарактеризувати основні сфери його застосування;

розгледіти систему показників рентабельності відповідно до їх класифікації на показники рентабельності господарської діяльності, фінансовій рентабельності і показники рентабельності продукції;

Завдання аналізу ліквідності балансу в ході аналізу фінансового стану підприємства виникає у зв'язку з необхідністю давати оцінку кредитоспроможності підприємства, тобто його здатності своєчасно і повністю розраховуватися по всіх своїх зобов'язаннях, оскільки ліквідність - це здатність підприємства сплатити свої короткострокові зобов'язання, реалізовуючи свої поточні активи.

1. Характеристика складових елементів довгострокової фінансової політики

Конкретні форми і методи реалізації завдань управління фінансами визначаються фінансовою політикою підприємства, основними елементами якої виступають:

облікова політика;

кредитна політика;

політика управління грошовими коштами;

політика відносно управління витратами;

дивідендна політика.

Свою облікову політику підприємство повинне будувати відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку. При визначенні кредитної політики вирішується питання про забезпеченість оборотними коштами, зокрема, розмір власних оборотних коштів і потреби в позикових засобах (комерційних, короткострокових, банківських кредитах). У разі потреби залучення довгострокового кредиту вивчають структуру капіталу і фінансову стійкість підприємства.

1.1 Способи довгострокового фінансування

Самофінансування і бюджетне фінансування господарюючих суб'єктів.

Вибір джерела фінансування слід почати з розгляду наступних питань:

1. Якого розміру фінансування потрібне?

2. Які розміри юридичної особи, котрі одержують кошти?

3. Яку частку контролю ви готові віддати?

4. Який ступінь риски проекту?

Кількість необхідних засобів обмежує вибір джерел фінансування таким чином:

Для фінансування в крупних розмірах пріоритетними джерелами є: іноземні банки, стратегічні інвестори, публічна емісія, облігації і конвертовані облігації. Фінансування в середніх і малих розмірах цілком можливо здійснити з наступних джерел: російські банки, приватні інвестиційні фонди (залежить від фонду), "фонди допомоги", лізинг.

Розмір підприємства визначає джерело фінансування виходячи з таких передумов:

деякі джерела фінансування вимагають, щоб підприємство було добре відоме, для того, щоб добитися успіху (публічна емісія, випуск облігацій, випуск конвертованих облігацій)

акції крупніших підприємств зазвичай бувають більш ліквідними; це є предметом уваги деяких джерел фінансування (портфельні інвестори - приватні фонди)

деякі фонди "допомоги", навпаки, мають мандат на інвестування в малі і середні підприємства

Різні джерела короткострокового фінансування вимагають різні види забезпечення:

Стратегічні інвестори хочуть здійснювати контроль над оперативними і іншими рішеннями. Приватні фонди і фонди "допомоги" можуть захотіти мати представника в раді директорів. Іноземні банки можуть мати строгі умови надання кредитів. Російські банки менше зацікавлені в здійсненні контролю. Публічні емісії акцій, облігацій, і так далі прагнуть диверсифікувати склад акціонерів, протидіючи отриманню крупного пакету акцій одним акціонером

Ступінь риски проекту знижує круг потенційних джерел фінансування:

Фонди допомоги, що мають політичні мотиви для інвестування в різні проекти в Росії, більше схильні розглядувати ризиковані інвестиції. Стратегічні інвестори, що знають бізнес і зв'язки, що мають, які можуть понизити ризики конкретних проектів, можуть також розглядувати фінансування проектів, які інші джерела відмовляються розглядувати, або за фінансування яких вони вимагають надмірно високий рівень доходу. Російські банки надзвичайно побоюються риски, але розуміють політичні і специфічні для Росії ризики. Іноземні банки зазвичай є такими, що найбільш побоюються риски джерелом довгострокового фінансування.

2. Поняття рентабельності

В

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать