Фінансово-економічна характеристика суб'єкта господарювання на прикладі ДН-4 (Коростенська дирекція залізничних перевезень)

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика ДН-4 (Коростенська дирекція зал. перевезень) ДТГО "Південно-Західна залізниця"

1.1 Історія створення підприємства

1.2 Сьогодення ДН-4 ДТГО "Південно-Західна залізниця"

2. Внутрішнє середовище ДН-4 ДТГО "Південно-Західна залізниця"

2.1 Організаційно-управлінська структура підприємства

2.2 Фінансово-економічна характеристика суб'єкта господарювання

3. Проблеми та перспективи розвитку підприємства

Висновки і пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

Даний звіт став результатом стажування за фахом, яке мало на меті закріплення на практиці теоретичних знань студента, а також отримання практичних навичок роботи за обраною спеціальністю.

Стажування автору довелося здійснити у КОРОСТЕНСЬКOI ДИРЕКЦІI ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ДЕРЖАВНОГО ТГО ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ, яка працює у галузі залізничного транспорту.

Обсяги і характер діяльності підприємства дозволяють у повній мірі виконати поставлені перед стажуванням завдання:

1)набути досвіду практичної діяльності;

2)закріпити теоретичні знання;

3)здійснити критичний аналіз діяльності підприємства в цілому та окремих його складових;

Протягом стажування був здійснений огляд та аналіз діяльності підприємства у різних її аспектах. Розглянуті і проаналізовані складові зовнішнього та внутрішнього середовища ДН-4, проведений аналіз фінансового стану підприємства, організації його роботи. Отримані результати узагальнені і систематизовані в даному звіті.

Розділ 1. Загальна характеристика підприємства

1.1 Історія створення підприємства

Необхідність будівництва залізниць на Україні виникла давно. Цьому сприяло географічне становище краю та його природні багатства. Україні потрібні були залізниці для вивезення сільськогосподарської продукції з родючого Південно-Західного регіону і продуктів промисловості з районів Донбасу та Кривого Рогу.

Поставив питання про необхідність будівництва залізниць на Україні першим (у 1825р.) винахідник та підприємець В.П.Гур’єв, який вважав за необхідне зв’язати залізницями Одесу і Петербург через Київ, а також Одесу з Москвою через Київ—Чернігів. Період 90-х рр. XІX століття для України характеризувався пожвавленням як у промисловій сфері, так і в сільському господарстві. У нових умовах неможливо було обходитися без залізничного транспорту, який знаходився у тісному взаємозв’язку з економікою країни. Почалося будівництво першої на Україні залізниці, яка була збудована у 18б5 році від Одеси до Балти (протяжністю 213 км), яке завершилось у 1865 р. Залізниця Одеса-Балта будувалася казенним коштом впродовж трьох років (1862—1865рр.). Це була перша лінія майбутніх Південно-Західних залізниць. У травні 1868 р. приступили до будівництва Києво—Балтської залізниці. Для її спорудження з навколишніх сіл було зігнано селян, прибули також три дивізїї солдат та багато штрафників. Загалом на роботах було задіяно майже 30 тис. чоловік.

Рух поїздів на цій лінії було відкрито через чотири роки. 7 червня (26 травня) 1870 р. почала своє існування Південно-Західна залізниця. Об 11.30 з Києва відправився перший поїзд, який прибув до Бирзули о 6.27 наступного дня. Дорога від Курська до Броварів була прокладена у 1868 р., а далі, до Києва, пасажирів і вантаж доставляли омнібусом. 30 серпня 1869 р. було відкрито рух пасажирських і товарних поїздів між станцією Курськ і тимчасовою станцією Дніпро (Кухмистерська слобода), потім пасажирів і вантаж доставляли пароплавами до Поштової площі.

До відкриття руху на Київській лінії в Україні вже було збудовано майже 3 тис. км і перебувало у процесі будівництва близько 1 тис. км залізниць. До 1870 р. в Україні були збудовані такі залізничні лінії: Львів — Чернівці (267 км у 1866 р.), Балта - Єлисаветград (Кіровоград)/ - Крюків/(430 км у 1868 р.), Ворожба -Конотоп-Бровари (294 км у 1868 р.), Курськ — Харків — Слов’янськ —Таганрог -Ростов (680 км по території України у 1869 р.), Перемишль — Львів — Золочів — Тернопіль (141 км у 1870р.).

Згодом уряд вирішив продовжити будівництво залізниць, але не казенним коштом, а силами акціонерних об’єднань. Акціонерам були гарантовані великі пільги, у тому числі прибуток у розмірі 5,5% на затрачений капітал, незалежно від рентабельності залізниць. Навіть існуючі тоді казенні залізниці були продані акціонерним товариствам. Влітку 1870 р. Російське товариство пароплавства і торгівлі (РОПІТ) придбало в уряду Одесько-Балтську та Одесько-Єлисаветградську линії, ділянку від Тирасполя до Кишинева та лінію Бирзула—Жмеринка—Болечиськ. Загальна довжина цієї мережі, що отримала назву Одеської залізниці, становила 963 км.

Того ж року на базі казенної Києво—Балтської магістралі було утворене товариство Києво—Брестської залізниці, яке придбало у казни ще одну ділянку Київ-Жмеринка з гілкою Козятин-Бердичів та збудувало лінію від Бердичева до Бреста з відгалуженням на Радзівілов - колишній російсько-австрійський кордон. Під час будівництва цих ділянок товариство зазнало великих втрат, але уряд покрив їх, не притягаючи винних до відповідальності. Аналогічним було становище і на будівництві Брестсько - Граєвської лінії, яка продовжувала брестську лінію для виходу з Одеси і Києва на колишній кордон з Прусією і до портів Балтії.

Нові залізниці не виправдали надій їхніх власників т

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать