Самофінансування підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 САМОФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА :МЕТА ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ

1.1 Зміст та методи самофінансування

1.2 Cash – flow як основа самофінансування

1.3 Прибуток як основа самофінансування

РОЗДІЛ 2 САМОФІНАНСУВАННЯ НА ПРИКЛАДІ ТОВ КФ «ОЛЬГА».

2.1 Загальна характеристика КФ «Ольга»

2.2 Аналіз рівня самофінансування

РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ ТА РОЗВИТКИ ШЛЯХИ

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

ДОДАТКИ

ВСТУП

У науково-практичній літературі можна зустріти дві основних концепції трактування сутності та класифікації внутрішніх джерел фінансування. Перший підхід зорієнтований на фінансові результати, другий – на рух грошових потоків. Це зумовлено тим, що не завжди доходи та витрати підприємства, відображені у звіті про фінансові результати, збігаються з грошовими надходженнями (видатками) в рамках операційної та інвестиційної діяльності відповідного періоду. З іншого боку, не всі витрати, які враховуються при визначенні фінансових результатів певного періоду, пов'язані з грошовими видатками.

Самофінансування дає змогу розв'язати такі конкретні питання:

· які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні;

· які джерела їх надходження;

· чи достатньо засобів для виконання накреслених завдань;

· яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

· як повинен здійснюватися розподіл прибутку на підприємстві;

· як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

Об’єктом дослідження є фінансова конкурентоспроможність підприємств теплоізоляційних матеріалів.

Предметом дослідження є методичні та організаційні аспекти проведення моніторингу фінансової конкурентоспроможності підприємства

Мета полягає в дослідженні теоретичних та практичних аспектів самофінансування підприємств для розробки пропозиції з їх розвитку.

Для самофінансування використовується багато методів. Деякі з них приведені у цій роботі.

РОЗДІЛ 1. САМОФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА: МЕТА ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ

1.1 Зміст та методи самофінансування

Самофінансування- це здійснення розширеного відтворення за рахунок чистого прибутку без залучення бюджетних асигнувань та основних засобів і матеріальних цінностей.

До внутрішніх джерел фінансування підприємств здебільшого відносять такі:

1) чистий прибуток;

2) амортизаційні відрахування;

3) забезпечення наступних витрат і платежів.

Самофінансування буває валовим та чистим. До валового самофінансування відносяться

- амортизація;

- чисті прибутки (доходи);

- доходи що прирівнюються до чистих прибутків;

До чистого самофінансування відносяться :

- чисті прибутки;

- доходи, що прирівнюються до чистих прибутків

При внутрішньому фінансуванні капітал, який був вкладений в необоротні та оборотні активи (за винятком грошових еквівалентів), вивільняється і трансформується в ліквідні засоби, у вигляді частини виручки від реалізації та інших доходів, які залишаються на підприємстві після сплати всіх податків.

Основним внутрішнім джерелом фінансування є самофінансування, пов'язане з реінвестуванням (тезаврацією) прибутку у відкритій чи прихованій формі. Ефект самофінансування проявляється з моменту одержання чистого прибутку до моменту його визначення, розподілу та виплати дивідендів, оскільки отриманий протягом року прибуток вкладається в операційну та інвестиційну діяльність. Рішення власників підприємства про обсяги самофінансування є одночасно і рішенням про розмір дивідендів, які підлягають виплаті.

У світовій економічній літературі, залежно від способу відображення прибутку в звітності, зокрема в балансі, виокремлюють:

1) приховане самофінансування;

2) відкрите самофінансування (тезаврація прибутку).

Приховане самофінансування підприємства пов'язана з використанням прихованого прибутку. Приховування прибутку здійснюється (у розумінні західних фахівців) у результаті формування прихованих резервів. Оскільки приховані резерви проявляються лише при їх ліквідації, приховане самофінансування здійснюється за рахунок прибутку до оподаткування. Отже, відбувається відстрочка сплати податків і виплати дивідендів.

Приховані резерви - це частина власного капіталу підприємства, яка жодним чином не відображена в його балансі, отже, обсяг власного капіталу в результаті формування прихованих резервів буде меншим, ніж це є насправді.

Є два способи формування прихованих резервів у балансі:

1) недооцінка активів;

2) переоцінка зобов'язань.

Підприємства можуть формувати зазначені резерви як вимушено, так і за власними розрахунками. У першому випадку приховані резерви утворюються, якщо законодавство не дозволяє здійснювати індексацію або якщо вона пов'язана з невиправдано високим оподаткуванням.

Величина прихованих резервів в активній стороні балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною (вищою) вартістю. Досить часто величину Прихованих резервів акціонерних товариств, акції яких котируються на біржі, розраховують як різницю між ринковим курсом акцій та їх балансовим курсом.

Мобілізація прихованих резервів здійснюється:

1) шляхом реалі

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать