Управління оборотними активами на підприємстві

ЗМІСТ

Вступ3

Розділ І. Теоретичні основи управління оборотними активами підприємства

1.1. Сутність, склад і структура оборотних активів

1.2. Класифікація і принципи організації оборотних активів

1.3. Джерела формування оборотних активів

1.4. Визначення наявності і ефективності використання оборотних активів

Розділ ІІ. Аналіз управління оборотними активами на підприємстві

2.1. Організаційно - економічна характеристика ТОВ «Автосервіс»

2.2. Оцінка ефективності використання оборотних активів підприємства

Розділ ІІІ. Удосконалення управління оборотними активами на підприємстві

3.1. Планування потреби в оборотних активах та їх нормування

3.2. Можливі заходи щодо підвищення ефективності управління оборотними коштами підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Оборотні активи є однією зі складових частин майна підприємства. Стан і ефективність їхнього використання - одне з головних умов успішної діяльності підприємства. Розвиток ринкових відносин визначає нові умови їхньої організації. Висока інфляція, неплатежі й інші кризові явища змушують підприємства змінювати свою політику стосовно оборотних коштів, шукати нові джерела поповнення, вивчати проблему ефективності їхнього використання.

Однією з умов безперервності виробництва є постійне поновлення його матеріальної основи - засобів виробництва. У свою чергу, це визначає безперервність руху самих засобів виробництва, який відбувається у виді їхнього кругообігу.

У своєму обороті оборотні фонди послідовно приймають грошову, продуктивну і товарну форму, що відповідає їх розподілу на виробничі фонди і фонди обігу.

Матеріальним носієм виробничих фондів є засоби виробництва, що підрозділяються на предмети праці. Готова продукція разом з грошовими коштами і коштами в розрахунках утворюють фонди обігу.

Кругообіг фондів підприємства починається з авансування вартості в грошовій формі на придбання сировини, матеріалів, палива й інших засобів виробництва - перша стадія кругообігу. У результаті кошти приймають форму виробничих запасів, виражаючи перехід зі сфери обігу в сферу виробництва. Вартість при цьому не витрачається, а авансується, тому що після завершення кругообігу вона повертається. Завершенням першої стадії переривається товарний оборот, але не кругообіг.

Друга стадія кругообігу відбувається в процесі виробництва, де робоча сила здійснює продуктивне споживання засобів виробництва, створюючи новий продукт, що несе в собі перенесену і знову створену вартість. Авансована вартість знову змінює свою форму - із продуктивної вона переходить у товарну.

Третя стадія кругообігу полягає в реалізації виробленої готової продукції (робіт, послуг) і одержанні коштів. На цій стадії оборотні кошти знову переходять зі сфери виробництва в сферу обігу. Перерваний товарний оборот відновлюється, і вартість з товарної форми переходить у грошову. Різниця між сумою коштів, витрачених на виготовлення і реалізацію продукції (робіт, послуг) і отриманих від реалізації виробленої продукції (робіт, послуг), складає грошові нагромадження підприємства.

Закінчивши один кругообіг, оборотні кошти вступають у новий, тим самим здійснюється їх беззупинний оборот. Саме постійний рух оборотних коштів є основою безперебійного процесу виробництва і обігу.

Аналіз кругообігу фондів підприємства показує, що вартість, яка авансується не тільки послідовно приймає різні форми, але і постійно у визначених розмірах перебуває в цих формах. Іншими словами, вартість, що авансується, на кожен даний момент кругообігу різними частинами одночасно знаходиться в грошовій, продуктивній та товарній формах.

Кругообіг фондів підприємства може здійснюватися тільки при наявності визначеної авансуємої вартості в грошовій формі. Вступаючи в кругообіг, вона вже не залишає його, послідовно змінюючи свої функціональні форми. Зазначена вартість у грошовій формі являє собою оборотні кошти підприємства.

Оборотні кошти виступають насамперед як вартісна категорія. Вони в буквальному значенні не є матеріальними цінностями, тому що з них не можна робити готову продукцію. Будучи ж вартістю в грошовій формі, оборотні кошти вже в процесі кругообігу приймають форму виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції. У відмінності від товарно-матеріальних цінностей оборотні активи не витрачаються, не споживаються, а авансуються, повертаючись після закінчення одного кругообігу і вступаючи в наступний.

Момент авансування являє собою одну з істотних і відмітних рис оборотних коштів, тому що він відіграє важливу роль у встановленні їхніх економічних границь. Тимчасовим критерієм для авансування оборотних коштів повинен бути не квартальний чи річний обсяг фондів, а один кругообіг, після якого вони відшкодовуються і вступають у наступний.

Вивчення сутності оборотних коштів припускає розгляд оборотних фондів і фондів обігу. Оборотні активи, оборотні фонди і фонди обігу існують у єдності і взаємозв'язку, але між ними є істотні розходження, що зводяться до наступного: оборотні активи постійно знаходяться у всіх стадіях діяльності підприємства, у той час як оборотні фонди проходять виробничий процес, замінюючись все новими партіями сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Виробничі запаси, будучи частиною оборотних фондів, переходять у процес виробництва, перетвор

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать