Факторинг - нова фінансова послуга ринкової інфраструктури України

ФАКТОРИНГ - НОВА ФІНАНСОВА ПОСЛУГА РИНКОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ

Зміст

Вступ

1 Історія факторингу

2 Функції факторингу

3 Сутність операцій факторингу

4 Види факторингових операцій.

5 Типи факторингових операцій

6 Міжнародний факторинг

7 Перспективи розвитку факторингу в Україні

Література

Вступ

В своїй комерційній діяльності багато суб'єктів підприємництва в Україні зустрічаються з проблемами недостатності капіталів, все більших ризиків банківського кредитування, високою дебіторською заборгованістю, зростанням неплатежів, вказівок іноземних клієнтів щодо купівлі товарів по відкритим рахункам і т. і. Справитися з цими труднощами можливо звернувшись до одного із самих перспективних видів фінансово-банківських операцій, яка найбільш пристосована до сучасних процесів розвитку економіки і носить назву факторингу.

Факторинг– це універсальна система фінансового обслуговування клієнтів, за якими при цьому зберігаються практично лише виробничі функції. Це унікальна гнучка тактика автоматичного збільшення кредитування при зростанні збуту продукції чи послуг.

Факторинг - це система фінансування, при якій постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги по торгових угодах факторинговій компанії чи комерційному банку, що здійснює такого роду операції. Факторингові операції є різновидом торгово-комісійних операцій, що сполучаються з кредитуванням оборотного капіталу клієнта.

Факторинг – це переуступка фактор-фірмі неоплачених боргових зобов'язань (рахунків-фактур та векселів), які виникають між контрагентами у процесі реалізації товарів та послуг на умовах комерційного кредиту в спільності із елементами бухгалтерського, інформаційного, збутового, страхового, юридичного та іншого обслуговування постачальника.

У відповідності із Конвенцією про міжнародний факторинг, прийнятою у 1999 році Міжнародним інститутом уніфікації приватного права (УНІДРУА) , операція вважається факторингом в тому разі, якщо вона задовольняє, як мінімум, двом із чотирьох ознак :

1. Наявність кредитування в формі попередньої оплати боргових вимог;

2. Ведення бухгалтерського обліку постачальника, поперед усього, обліку реалізації продукції, послуг;

3. Інкасування його заборгованості;

4. Страхування постачальника від кредитного ризику.

Проте в ряді країн до факторингу відносять і облік рахунків-фактур – операцію, яка задовольняє тільки одному із вказаних ознак.

Історично факторингові операції виникли на базі розвитку системи комерційного кредиту, що надається покупцям та продавцями у виді відстрочки платежу за продані товари. Сьогодні факторингові операції у всьому світі поширені не лише на внутрішньму , а і на зовнішніх ринках, тому що факторингові компанії мають великий досвід і можливості в розробці збутрової стратегії хазяйнуючих суб*єктів, в транспортному, рекламному , інформаційному та іншому обслуговуванні, що дозволяє найбільш активно використовувати кошти підприємствам, одержувати значний прибуток від реалізації виготовленрої продукції.

1 Історія факторингу

Історія факторингу як правового явища по різному описується дослідниками даного питання. Деякі вважають факторинг творінням сучасного капіталістичного права, аргументуючи тим, що він виник лише у 30-х роках ХХ століття у США, інші знаходять ознаки факторингу ще у Давньому Вавілоні.

Але, на наш погляд, найбільш обгрунтованою і цікавою є точка зору, в силу якої факторинг представлений явищем, яке виникло в результаті трансформації середньовічного англійського інституту торгового посередництва, який набув у результаті перенесення його на “американський грунт” свої специфічні риси.

У відповідності з цією точкою зору суб’єкти, названі ”факторами”, були відомі ще у чотирнадцятому сторіччі, а сам термін “фактор” використовувався в англійській колоніальній торгівлі як синонім терміну “агент” та “комісіонер”.

Під час промислової революції текстильні фабриканти з півночі Англії тримали своїх представників на східному узбережжі Північної Америки, в основному, для продажу своїх товарів, а також для підтримування стосунків з клієнтами взагалі, що було дуже важливо при діючих тоді повільних трансатлантичних засобах сполучення. Ці представники були відповідальними за масовий імпорт, продаж, стягнення платежів і переказ доходів в Англію. Вони дістали назву “фактори”.

У вісімнадцятому сторіччі англійці, в процесі колонізації Східної Індії, використовували у сфері торгівлі факторів, обов’язком яких було не тільки посередництво у продажі товарів, але й отримання авансів на рахунок майбутніх поставок товарів із Англії.

Але бурхливий розвиток факторингової діяльності спостерігався лише у Північній Америці у другій половині ХІХ століття. При цьому американські фактори спочатку лише приймали на реалізацію у виробників товар, тобто мала місце угода, аналогічна договору комісії в континентальній системі права. Особливо яскраво виявлялося це у сфері торгівлі текстилем. Але, з плином часу, у зв’язку з введенням високого мита на текстиль в Європі, виробники почали створювати власні системи збуту своєї продукції в Європі, які включали в себе і елементи виробництва. В результаті цього американські фактори змушені були змінити форму своєї діяльності. Якщо раніше вони були посередниками при продажі товарів (agent fac

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать