Аналіз формування та використання прибутку підприємств нафтопереробної промисловості

Аналіз формування та використання прибутку підприємств нафтопереробної промисловості

План

1. Особливостi формування прибутку нафтопереробних підприємств

2. Кореляційно-регресійний аналіз впливу факторів на формування прибутку нафтопереробних підприємств

3. Аналіз використання прибутку нафтопереробними підприємствами

Висновки

Література

1. Особливостi формування прибутку нафтопереробних підприємств

Важливою передумовою забезпечення стійкого економічного росту в Україні є її економічна безпека. Економічна безпека будь-якої держави базується на максимальній автономії його діяльності по забезпеченню стабільного функціонування національного господарства. Основоположною умовою цього є забезпечення економіки різними видами ресурсів у достатньому обсязі. Одними з найважливіших та необхідних для належної роботи підприємств є енергетичні ресурси. Усі показники, які пов’язані з їх використанням, у тієї чи інший мірі впливають на собівартість продукції, рентабельність виробництва, та всебічно залежать від стану енергетичного комплексу. Таким чином, паливно – енергетичний комплекс (ПЕК) – це базовий сектор економіки, де виробляється важливий ресурс, який забезпечує включення у процес виробництва усіх інших ресурсів держави: виробничого апарату, сировини, матеріалів, кадрового потенціалу, високих технологій і т.д.

Основу ПЕК складають галузі, які здійснюють видобуток та попередню підготовку первинного енергоресурсу та перетворення його у вторинний, а також підрозділи, що являють складну багатоцільову сукупність виробничих структур, які покликані забезпечувати як поточну роботу комплексу, так і його техніко-економічну перспективу.[117, стр.4].

Глибока криза, в якій перебуває економіка України, потребує прийняття екстрених та радикальних мір, спрямованих на підтримку галузей промисловості, які визначають перспективу та реальний підйом економіки у цілому. У першу чергу така підтримка необхідна енергокомплексу, як одному з головних складових національної економіки.

Нафтогазовий комплекс України – багатопрофільна галузева система з великим природним, технічним, технологічним потенціалом, яка представлена рядом видобувних, транспортуючих, нафтопереробних підприємств і підприємствами зберігання та реалізаціїї нафтопродуктів і природного газу. Структура нафтогазового комплексу представлена на рис. 2.1[41,стор. 72].

Однією з важливих складових частин Нафтогазового комплексу України є нафтопереробна промисловість, яка забезпечує промисловість, транспорт, сільське господарство, функціонування житлово-комунального господарства паливом, мастилами, оливами, коксом, бітумом, сіркою і т.д.

Нафтопереробну промисловість України представляють шість нафтопереробних заводів: Кременчуцький НПЗ, Лисичанський НПЗ, Херсонський НПЗ, Одеський НПЗ, Дрогобицький НПЗ, Надвірнянський НПЗ.

Україна разом з отриманням незалежності отримала у спадок від колишнього СРСР потужну систему нафтопереробки – 52 млн. т. сирої нафти на рік, що значно перевищувало як можливості вітчизняного нафтовидобування (3,8 – 4 млн. т. нафти на рік), так і потреби України в нафтопродуктах. У зв’язку з цим обсяги переробки нафти у 1991-1998 роках зменшилися більш як у 4 рази. Опинившись у скрутному фінансовому становищі через загальну платіжну кризу, нафтопереробні заводи втратили можливість закуповувати за власні кошти сиру нафту і змушені були перейти на роботу за виключно давальницькою схемою. Але навіть за цих умов рівень завантаження НПЗ не перевищував 10-15 %, а простої кожного з нафтопереробних заводів вимірювалися 150-250 днями на рік. У таких умовах надзвичайно важливим завданням став пошук власників нафти, обсяги видобутку яких відповідали б переробним потужностям вітчизняних заводів.

Рис. 2.1 Структура нафтогазового комплексу України

За роки ринкової трансформації України її промисловий комплекс зберіг провідні позиції у національній економіці. У ньому створюється близько третини валової доданої вартості, зосереджено понад 30% обсягу основних виробничих фондів.

Входження промислового комплексу України в перехідний період формування ринкової економіки відбувалося в умовах втрати більшістю підприємств традиційних господарських зв’язків, що склалися протягом багатьох десятиріч у межах країн колишнього СРСР. Лише 20 % вітчизняних промислових підприємств на початку 90-х років мали замкнутий цикл виробництва в межах України. Але й серед цих підприємств багато виробництв залежало від постачання сировини та матеріалів з республік колишнього СРСР.

Основною причиною структурних деформацій у промисловості, і зокрема у нафтопереробніїй її галузі, було значне зростання оптових цін підприємств. Найбільше ціни зростали в базових галузях промисловості, серед яких була і паливна промисловість, а також електроенергетика та чорна металургія, що зумовило збільшеня паливно-сировинної складової у галузевій структурі промислового виробництва.

Вищі індекси оптових цін у паливно-сировинних галузях сформувалися в основному у період найбільш стрімкого зростання цін (1992-1994 рр.). Так, у 1992 році індекс зростання оптових цін у паливній промисловості та чорній металургії перевищував середній індекс у промисловості відповідно у 5,6 та 1,3 раза, в 1994 р. – у 1,3 і 1,6 раза.

Процеси структурних деформацій вдалося суттєво загальмувати у 1995-1998 рр.. Частка паливно-сировинних галузей зросла лише на 4 відсоткови