Мораль та інші форми суспільного життя

Мораль та інші форми суспільного життя

Мораль, як форма культурного буття людини, має соціально-історичний характер. Норми моралі розвиваються та функціонують у загальному процесі становлення суспільної практики, яка обіймає весь спектр соціальних відносин. У просторі суспільної життєдіяльності формуються закономірності економічного, правничого, політичного, духовного життя. Мораль відзначається безпосередньою дотичністю до духовних витоків спілкування, до особливостей душевного світу людськості. Але, з огляду на соціально-історичну природу моралі, її культурні вияви невід'ємно приналежні до цілісного процесу суспільної практики.

Соціальне буття моралі характеризується її проникненням в усі сфери життєдіяльності людей. Моральні цінності постають своєрідним мірилом людських стосунків і вчинків у будь-якій соціально значущій діяльності.

Формування усталених норм та уявлень, збагачення морального досвіду суспільства цілковито пов'язане з реальним, становленням непростих суспільних відносин. З цієї причини вивчення взаємодії моралі з іншими формами суспільного життя є способом осягнути буття моралі.

1. Мораль та економіка

Взаємодія моралі та економіки осмислювалася в історії соціальної думки відповідно до реалій суспільно-економічного життя. Його принципи здебільшого базуються на приватній власності, проблемах виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ, відношеннях підприємництва та найманої праці. Суперечності між власниками і працівниками, питання справедливості у суспільному розподілі продуктів людської праці завжди були гострими й неоднозначними у моральному відношенні. Тому в суспільній думці склалися протилежні позиції. Одна прагнула справедливості для трудящих, друга ідеалізувала капіталістичний лад.

Одне з найсерйозніших досліджень питань взаємовідносин економіки та моралі здійснив видатний німецький соціолог Макс Вебер. У своїй роботі «Протестантська етика і дух капіталізму» Вебер досліджує історичну логіку зародження капіталізму в країнах Європи. Духові капіталізму й підприємництва деякий час протистояло традиційне мислення, коли комерція виглядала як безчесна гра, до якої ставилися з презирством. Європейська соціальна думка пройшла за певних часів шлях від зневажання бізнесу до його морального виправдання.

В цілому Вебер вважає дух капіталізму глибоко позитивним, тому що він дає змогу людині виявити свої кращі якості та здібності. Особливо яскраво це виявилося у протестантських країнах. Тобто, якщо для католика праця є морально нейтральною, лише способом підтримати фізичні сили, то професійні заняття протестанта оцінюються як служіння Богу.

У російській соціальній філософії дослідження стосовно взаємовідносин православних релігійно-моральних норм і економіки, здійснив С. Булгаков.

С. Булгаков розглядає людину в двох аспектах — як людину духовну (релігійну) і як людину економічну. В людській душі встановлюються зв'язки між релігійно-моральними цінностями та економічною діяльністю. Так виникли три християнські типи економічної людини — католицький, протестантський та православний.

Для православної свідомості праця є формою християнської слухняності заради спасіння душі. Православ'я характерне для східних народів, які протягом багатьох століть існували за умов аграрного господарства зі слабким промисловим та банківським капіталізмом. Сільська праця поставала як справа, схвалювана Богом, а підприємництво — навпаки. Здобування грошей за посередництвом комерції, організація промислового виробництва за капіталістичним типом не сприяли спасінню душі. Звідси поширеність у Росії пожертв на монастирі, собори, до церковної казни від купців і підприємців. Православ'я було суто феодальною духовною формою, якій притаманні певний консерватизм, жорсткість, нестача внутрішнього динамізму.

Православний тип духовності зберігся в СРСР, незважаючи на революційні зміни та атеїстичне виховання, але в перетворених формах служіння комуністичній ідеї. За його логікою, праця, тепер вже згідно з офіційною ідеологією, була почесною, а бізнес — навпаки.

Економіка й мораль не повинні залишатися далекими одна від одної. Нині для того, щоб капіталістичне підприємство було морально схвалене суспільною свідомістю, має відбутися дещо подібне до подій початку століття. Отже, потрібний такий варіант економічної стратегії, коли процес формування ринково-капіталістичних відносин поєднується зі зберіганням культурних і моральних цінностей, із задоволенням вимог моралі й культури. Релігійні, філософські, етичні пошуки і політико-економічне зрушення повинні гармонізувати відношення економіки та моралі, їх узгодження є умовою життєздатності суспільства.

2. Мораль і політика

Проблема співвідношення політики і моралі є однією з найскладніших в історії суспільно-політичної думки. Сенс полягає у визначенні сумісності цих форм соціальної практики. Мораль і політика є формами суспільного життя, сама природа яких не завжди передбачає їх збіг. Якщо мораль орієнтована на гармонізацію суспільних інтересів, то політика скерована на підпорядкування однієї волі іншій із застосуванням насильства. Отже, співдружність інтересів влади і суспільної більшості спричиняє узгодженість політики й моралі, і навпаки.

Типовим виразом позиції несумісності політики й моралі є крилатий вислів: «мета виправдовує засоби». Виражений цими словами принцип, можна співвіднести з багатьма с