Визначення спільних слів у складносурядному реченні

Реферат на тему:

Визначення спільних слів у складносурядному реченні

В українському мовознавстві питання про так звані "спільні слова" (чи "спільні члени речення") у складному реченні спеціально не розглядалися. У російській лінгвістиці зустрічаємо зазначене поняття як не строго термінологічне.

Під "спільними словами", як правило, розуміють "такі слова і групи слів, які однаковою мірою стосуються всіх частин складносурядного речення". Термін "спільні слова" як "загальнозрозумілий" не є чимось новим. Він уведений в ужиток академічною "Грамматикой русского языка", хоча зазначене явище згадується вже в ХІХ столітті, зокрема у праці М.І.Греча "Практическая русская грамматика" при описі процесу злиття речень. При цьому М.І.Греч розрізняє два випадки: "…в первом от слияния подобных между собой частей происходит одно предложение с разностию в некоторых частях; во втором совокуплены два предложения, в коих общи некоторые части". Перший випадок ілюструється таким прикладом: "Звери и птицы живут без труда", другий - таким: "Птицы живут в воздухе, а рыбы в воде". Обидва речення представляють для нас інтерес, адже у структурі цих складних речень дійсно наявні спільні слова. Традиційний синтаксис речення, що ілюструють перший випадок, визначає як прості, ускладнені однорідними членами речення, а речення другого випадку - як складні з неповною другою частиною.

Згадки про спільні слова знаходимо при описі процесу злиття речень і в працях О.Х.Востокова, Д.М.Кудрявського, Е.О.Будде, П.Перевлеського, О.О.Шахматова, А.М.Пєшковського, Ф.І.Буслаєва.

У працях сучасних лінгвістів "спільне слово" визначається як:

- явище, що має місце у структурі складносурядного речення (Г.О.Козачук, К.Ф.Шульжук);

- засіб тіснішого смислового (у деяких працях лінгвістів - і лексичного, і граматичного) взаємозв`язку частин складносурядного речення, що допомагає уникнути вживання коми перед єднальними сполучниками І , Й (С.І.Абакумов, В.В.Бабайцева, А.П.Загнітко, С.П.Бевзенко, П.С.Дудик, Т.Г.Козирева, З.В.Ніколаєва);

- виразник значення одночасності дій, виражених сурядними частинами складного речення (Н.С.Валгіна, Граматика русского языка,1954, А.П.Загнітко, С.Є.Крючков, Л.Ю.Максимов);

- "координатор однорідності (однаковості, рівності)" (Є.А.Ларіна, І.І.Слинько, М.М.Холодов);

- обставинний детермінант, що служить для вираження єдності часового чи просторового плану (Г.Ф.Гаврилова, В.М.Перетрухін, Н.І.Формановська);

- засіб формування мови в більш лаконічну, стилістично завершену (С.П.Бевзенко, К.Ф.Герман).

Однак, як окреме поняття граматичного змісту "спільне слово" в граматиках не виділяється.

Отже, в сучасних синтаксичних працях (в основному з русистики) спільні слова найчастіше описані у двох аспектах. У першому, з погляду на їх загальну семантику, що вноситься у зміст складносурядного речення, зокрема для підкреслення значення одночасності дій, виражених предикативними частинами. Наприклад: "По утрам кумысный домик привлекал людей со слабыми легкими и пятна солнца, прорвавшиеся сквозь листву на столики, освещали около недопитых стаканов неподвижно лежащие бледные длиннополые руки" (К.Федин). У другому, з погляду їх функціонально-синтаксичної ролі у реченні (як засіб тіснішого смислового взаємозв`язку частин складносурядного речення, що, як правило, виконує роль обставини). Наприклад: "А по избам, как в старые-старые времена, светилась лучина и бабы натягивали основы на прабабкины ткацкие станки" (Л.Толстой).

Предметом дослідження нашої статті є спільні слова у складносурядних реченнях, складність яких не викликає сумніву. Адже частини цих речень мають власні предикативні вузли, причому жоден із компонентів одного вузла не є одночасно компонентом іншого, що, за словами М.І.Черемісіної, є визначальною рисою власне складних речень² . Щодо складності так званих "злитих речень" (або речень з однорідними членами), при характеристиці яких теж зазначаються спільні слова, у багатьох лінгвістів виникають сумніви. Але останні не є предметом дослідження у цій статті.

Найчастіше спільне слово у складносурядному реченні виступає зі значенням темпоральності, підкреслюючи одночасність дій, виражених предикативними частинами речення, наприклад:

"Вночі спадали хмари куряви і затихав Путивль" (П.Воронько); "Глибока ніч. Будинки сплять і люди. Лиш інколи промчить автомобіль та сяйво зблисне та не знать відкіль озветься голос" (М.Рильський),

зі значенням просторового поширення дій, наприклад:

"Від лісу тягло свіжим настоєм живиці та долітали лункі удари сокири" (Ю.Збанацький); "Поверх трави тільки гарячий вітер гуляє… та сонце розсіває своє пекучо-іскристе проміння" (П.Мирний).

Зрідка спільне слово має значення мети, наприклад:

"Для повної подібності - наш двір піском посипано й колючками засаджено!" (Л.Українка),

значення об`єкта поширення дії, наприклад:

"Панські пси його рвали, німчура хтіла на той світ загнати, / а він - біг дав - вижив" (М.Олійник)* ,

значення приналежності, наприклад:

"От і одходилися, Андроне, твої<