Ассірійська держава

Історія Ассирії поділяється на три основних періоди:

Старо-ассирійський (20-16 століття до н.е.)

Середньо-ассирійський (15-11 століття до н.е.)

Ново-ассирійський (10-7 століття до н.е. )

У старо-ассирійський період держава займала невелику територію, центром котрої був Ашшур. Населення займалося землеробством: вирощувало ячмінь і полбу, розводило виноград, використовуючи природне зрошення (дощові і снігові опади), колодязі й у невеликому обсязі - за допомогою іригаційних споруджень - води Тигру. У східних районах країни великий вплив мало скотарство з використанням гірських лугів для літнього випасу худоби. Але головну роль у житті раннього ассірійського суспільства відігравала торгівля.

Через Ассирію проходили найважливіші торгові шляхи: із Середземномор'я і з Малої Азії по Тигру в райони Середньої і Південної Месопотамії і далі в Елам. Ашшур прагнув створити свої торгові колонії, щоб закріпитися на цих головних рубежах. Уже на рубежі 3-2 тис до н.е. він підкоряє собі колишню шумеро-аккадську колонію Гасур (на сходу від Тигру). Особливо активно колонізації піддалася східна частина Малої Азії, відкіля вивозилося важливе для Ассирії сировина: метали (мідь, свинець, срібло), худоба, вовна, шкіра, дерево - і куди ввозили зерно, тканини, готовий одяг і ремісничі вироби.

Старо-ассирійське суспільство було рабовласницьким, але зберігало сильні пережитки родового ладу. Існували царські (чи палацеві) і храмові господарства, землі котрих обробляли общинники і раби. Основна частина землі була власністю громади. Земельні ділянки знаходилися у володінні великосімейних громад "бітум", що включали в себе кілька поколінь найближчих родичів. Земля піддавалася регулярним переділам, але могла знаходитися й у приватній власності. У цей період виділилася торгова знать, що розбагатіла в результаті міжнародної торгівлі. Уже було широко розповсюджено рабство. Раби здобувалися шляхом боргового рабства, покупки в інших племен, а також у результаті вдалих військових походів.

Ассірійська держава в цей час називалося алум Ашшур, що означало місто чи громада Ашшур. Ще збереглися народні збори і ради старійшин, що вибирали укуллума - посадову особу, що відала судовими й адміністративними справами міста держави. Існувала також спадкоємна посада правителя - ишшаккума, що мав релігійні функції, керував храмовим будівництвом і іншими суспільними роботами, а під час війни ставав воєначальником. Іноді ці дві посади сполучалися в руках однієї людини.

На початку 20 століття до н.е. міжнародна ситуація для Ассирії складається невдало: піднесення держави Мари в районі Євфрату стало серйозною перешкодою для західної торгівлі Ашшура, а утворення Хетського царства незабаром звело нанівець діяльність ассірійських купців у Малій Азії. Утрудняло торгівлю також і просування племен амореїв у Месопотамії. Видимо, з метою її відновлення Ашшур у правління Ілушуми починає перші походи на захід, до Євфрату, і на південь, за течією Тигру. Особливо активну зовнішню політику, у якій переважає західний напрямок, Ассирія веде при Шамши-Ададе 1 (1813-1781 р. до н.е.). Її війська захоплюють північно- месопотамські міста, вона підкоряє собі Мари, захоплюють сірійське місто Катной. До Ашшуру переходить посередницька торгівля з заходом. З південними сусідами - Вавилонією і Ешнунной Ассирія підтримує мирні відносини, але на сході їй приходиться вести постійні війни з хурритами. У такий спосіб наприкінці 19 - початку 18 століття до н.е. Ассирія перетворилася у велику державу і Шамши-Адад 1 привласнив собі титул "цар багатьох".

Ассірійська держава була реорганізована. Цар очолив великий адміністративний апарат, став верховним воєначальником і суддею, керував царським господарством. Уся територія ассірійської держави була поділена на округи, чи провінції (хальсум), на чолі яких стояли намісники призначувані царем. Основною одиницею ассірійської держави була громада - алум. Усе населення держави платило в скарбницю податки і виконувало різні трудові повинності. Армія складалася з професійних воїнів і загального ополчення.

При наступниках Шамши-Адада 1 Ассирія початку терпіла поразки від Вавілонської держави, де тоді правил Хаммурапі. Він, у союзі з Мари розгромив Ассирію і вона, у кінці 16 століття до н.е. стала видобутком молодої держави - Митанни. Торгівля Ассирії занепала, оскільки Хетське царство витиснуло ассірійських купців з Малої Азії, Єгипет із Сирії, а Митанні закрило шлях на захід.

Ассирія в середньо-ассирійський період (2-га половина 2-го тис. до н.е.)

У 15 столітті до н.е. ассирійці намагаються відновити колишнє положення своєї держави. Своїм ворогам - Вавілонському, Митаннійському і Хетському царствам - вони протиставили союз з Єгиптом, що став грати в середині 2-го тис до н.е. провідну роль на Близькому Сході. Після першого походу Тутмоса 3 на східне середземноморське узбережжя, Ассирія встановлює тісні контакти з Єгиптом. Дружні відносини двох держав зміцнюються при єгипетських фараонах Аменхотепі 3 і Ехнатоне й ассірійських правителях Ашшур-надин-аххе 2 і Ашшур-убаллите 1 (кінець 15 - 14 вік до н.е.). Ашшур-убаллит 1 домагається того, щоб на вавілонському троні сиділи ассірійські ставленики. Особливо відчутних результатів Ассирія досягає в західному напрямку. При Адад-нерари 1 і Салманасаре 1 остаточно підкоряється ассірійцям могутнє Митанни. Тукульти-Нинурта 1 робить успішний похід у Сирію і захоплює там близько 30.000 полоне