Особливості словозміни множинних іменників у сучасній українській мові

Реферат на тему:

Особливості словозміни множинних іменників у сучасній українській мові

У сучасній українській літературній мові переважна більшість іменників вживається в однині і в множині. Проте є в ній іменники, що мають форму або тільки однини (singularia tantum), або тільки множини (pluralia tantum). До останніх належать не лише назви типу іменини, кайдани, Карпати , пластівці , а й такі, як люди, діти, радощі , що мають форми однини, утворені від інших основ (людина, дитина, радість ) [5, 121]. Множинні іменники різні за походженням, за часом і способом утворення. Серед них, зокрема, є лексеми, які виникли ще на спільнослов'янському мовному ґрунті, а також такі, що характерні для староукраїнської мови. Поповнюється їх склад і на сучасному етапі розвитку мови. Усе це зумовило певні особливості у відмінюванні множинних іменників. У сучасних навчальних посібниках, підручниках з української мови здебільшого подано лише загальні правила написання відмінкових закінчень іменників, що мають тільки форму множини, причому звертається увага на те, що їм властиві ті ж самі форми відмінювання, що й іменникам першої, другої і третьої відмін у множині [2, 152; 3, 239]. Однак словозміна множинних іменників характеризується також і специфічними ознаками, властивими саме цій групі слів, які потребують, на нашу думку, особливої уваги.

1. У називному відмінку іменники, що мають тільки форму множини, вживаються із закінченнями -и (гольфи, дебати, джинси, Єсентуки, кулуари, ліки, макарони, мандри, обійми, прийми, Саяни, терези, фінанси, чари, чіпси, шахи, шпроти), -і (після голосного-ї ) (Гаваї, гордощі, джунглі, заздрощі, капці, коралі, ласощі, меблі, нетрі, пасатижі, Піренеї, плавні, побої, теревені, устої, Чернівці, штанці), -а (рідше-я ) (ворота, гусла, грошенята, давильця, двійнята, дит’ясла, дрова, дровця, зябра, лещата, літа, молодята, нетрища, п’яльця, рум’яна, санчата, словеса, тенета, уста, ясна) . Поодинокі іменники мають варіантні закінчення -а/-и, -а/-і : гусла – гуслі, козла – козли, устонька – устоньки .

2. У родовому відмінку множинні іменники мають нульове закінчення, а також -ів (після голосного -їв ) та -ей .

Нульову флексію мають усі іменники, яким у називному відмінку властиве закінчення -а (-я): вила – вил, ворота – воріт, грошенята – грошенят, ґринджолята – ґринджолят, дверцята – дверцят, двійнята –двійнят, дівчата – дівчат, дітиська – дітиськ, дрова – дров, дровенята – дровенят, дровця – дровець, зубенята – зубенят, крильцята – крильцят, лещата – лещат, літа – літ, людиська – людиськ, молодята – молодят, нетрища – нетрищ, оченята – оченят, оченятка – оченяток, перила – перил (поручні), письмена – письмен, поренчата – поренчат, рум’яна – рум’ян, санчата – санчат, словеса – словес, тенета – тенет, тілеса – тілес, трійнята – трійнят, уста – уст, чоботята – чоботят, штаненята – штаненят, штанчата – штанчат, штанята – штанят тощо (виняток становить іменник перса, якому в родовому відмінку властиве закінчення -ів: персів ).

Нульова флексія властива також частині іменників, що в називному відмінку закінчуються на -и,-і (-ї) : ґрати – ґрат, ґринджоли – ґринджол, древляни – древлян, дроги – дрог, жертвоприносини – жертвоприносин, запросини – запросин, заручини – заручин, іменини – іменин, канікули – канікул, Карпати – Карпат, кпини – кпин, лати – лат, лосини – лосин, мари – мар, міріади – міріад, музики – музик, нари – нар, нечистоти – нечистот, ножиці – ножиць, ноші – нош, нюні – нюнь, обмолотини – обмолотин, оглядини – оглядин, окови – оков, перепросини – перепросин, піки – пік, правовідносини – правовідносин,
Прилуки – Прилук, роковини – роковин, Сіракузи – Сіракуз, Суми – Сум, тортури – тортур, узи – уз, Філіппіни – Філіппін, чати – чат, Чебоксари – Чебоксар, Черкаси – Черкас, шати – шат, Шахти – Шахт, шори – шор, Ясси – Ясс .

У багатьох іменниках з нульовим закінченням у родовому відмінку з’являються голосні Е, О між двома останніми приголосними основи, що є характерним для іменників першої і другої відміни у множині (землі – земель, ляльки – ляльок; відра – відер, вікна – вікон), пор.: гусла – гусел, давильця – давилець, дверці – дверець, дит’ясла – дит’ясел, дітки – діток, діточки – діточок, досвітки – досвіток, дрізки – дрізок, дровця – дровець, друзки – друзок, жижки – жижок, зябра – зябер, козла – козел, колготки – колготок, конопельки – конопельок, коноплі – конопель, кусачки – кусачок, лапки – лапок, Лубни – Лубен, людоньки – людоньок, мотогонки – мотогонок, нападки – нападок, неполадки – неполадок, носилки – носилок, ночви – ночов, оченятка – оченяток, пересмішки – пересмішок, перилка – перилок,
перильця – перилець, піжмурки – піжмурок, піхви – піхов, побігеньки – побігеньок, п’яльця – п’ялець, Ромни – Ромен, сакви – саков, санки – санок, святки – святок, устонька – устоньок, чотки – чоток, яселечка – яселечок, яселка – яселок, ясельця – яселець, ясла – ясел, ясна – ясен.

В основах множинних іменників з нульовим закінченням відбуваються чергування голосних О з І (як і в іменниках першої та другої відмін: ноги – ніг, голови – голів, слова – слів, коло – кіл): ворота – воріт, дрівця – дровець