Лекции 9-20 Ятель Німецька мова - переклад АМ74 2010

Урок 9

Техт А

Наука опору матеріалів

Наука опору матеріалів - дуже важлива галузь науки, за допомогою якої можуть бути вирішені задачі на доказ надійності несучих конструкцій. Методом опіру матеріалу встановлюється і порівнюється з допустимими та критичними значеннями зусилля матеріалу в частинах конструкції, яким властива здатність до навантаження. Метою дослідження є досягнення безпеки з мінімальними витратами будматеріалів та коштів. Разом с дослідженням напружень, викликаних внутрішніми силами, необхідний контроль деформацій допоміжних компонентів у результаті діючих на них навантажень.

Тверде тіло опирається деформаціям під впливом зовнішніх сил. Поведінка при деформації та опір - властивості матеріалу, які визначають придатність матеріалу для основних будматеріалів. Ці властивості, як і поведінка матеріалів при різних навантаженнях можуть бути достовірно визначені тільки на досвіді. Опір матеріалів базуться на результатах матеріалознавства та дефектоскопії у формі характеристики матеріалів, а також теоретичних похідніх методах розрахунку, і формує фактичний зміст цієї області знань.

Наука опору матеріалів виходить з тіл, що твердо чи пружно деформуються, і визначає математичні відносини, які існують між навантаженнями з одного боку та напруг і деформацій з іншого.

Найпростіші відносини виводяться з припущення про лінійну залежність між напругою і деформацією (закон Гука). На цій основі була розроблена класична теорія пружності. Вона й сьогодні лежить в основі методів розрахунку. Спосіб визначити складніші залежності випливає з цих відносин, так що їх уявлення є необхідним. У задачах на стійкість та граничному аналізі, крім того, знаходить використання теорії гнучкості.

Існують різні види навантажень. Відносно прості навантаження, що виникають з зусиль розтягу, стиску і зрізу.

Трохи складніший, у яких можна визначити напруження і деформації у зв'язку з згинальними моментами, поперечними силами і моментами, що крутять.

У подальшого стабільність випадку критичного навантаження у формі згину, нахилу і випину мають місце більш великі теоретичні превью.

При одночасному виникненні декількох типів навантажень отримані заяви про загальний ефект суперпозиції окремих ефектів.

Урок 9

Техт В

Сили

Сила не може бути безпосередньо поміченою, може бути виявленим і визначеним тільки її вплив.

Сили є векторними величинами. Для однозначного визначення цього необхідні три пункти, а саме, величина, напрямок і лінія прикладення сили. Графічно сили предстають стрілками на плані розташування, на якому визначаються три елементи:

1. Величина сили, виражений у цифрових даних або у довжині стрілок (сили), з використанням масштабу;

2. Напрямок, виражений направленням наконечника стрілки та при використанні в розрахунках за кутом нахилу і за знаком;

3. Розташування точки прикладання сили або по прямій, по якій лежить вектор сили. Пряма називається лінією прикладення сили.

Поки сила не зупиниться в балансі з іншими, вона викликає зміни руху тіла, на який вона впливає. Для стану рівноваги необхідна принаймні ще одна сила, до діє по тій же лінії прикладення сили, але у протилежному напрямі. Діюча (активна) сила приводить опираючу (пасивну) силу у стан балансу. Баланс також може бути встановлений впливом кількох сил. Прикладом може служити балка, на яку впливає сила (сила дії). У точці опору виникає пасивна сила (сила протидії). Поки балка знаходиться у стані спокою, сили перебувають у рівновазі. За цих умов, якщо відома сила дії, може бути обчислена сила протидії. Тому опори розраховують таким чином, щоб вони могли з достатньою надійністю поглинати та переносити силу протидії. Крім того, балка повинна бути обрана так, щоб сила дії могла бути спрямована на підтримку, хоча це не можна дізнатися без безпосереднього досвіду.

Ці приклади в простій формі показують причини і наслідки (сили і протидії), а також періодично виникаючі проблеми статики і опору матеріалів.

Урок 10

Техт А

Фотограмметрія

Уже здавна технології використовують цілковиту точність відтворення речей у фотографії для своїх цілей. Картинне зоображення відносно багатьох операцій і об'єктів не тільки чітке усвідомлення, але й точне вимірювання. Найбільш важлива і найбільш вдала форма застосування фотографічного методу вимірювання відома як фотограмметрія - вимірювання зображення із метою з фотографічних зображень об'єкта визначити його розмір і використовувати в певному співвідношенні масштабів в якості моделі. У залежності від зйомки з різних точок Землі - в горизонтальному напрямку або з літака у вертикальному напрямку, це називається наземною або атмосферною фотограмметрією. Як пристрій для наземних зйомок використовується встановлений на штатив «Phototheodolit»; повітряні знімки зроблені з літаків з «Luftbildkammera». Записи повинні покривати не менше 60% площі. Окремі точки, встановлені за положенням та висотою, так звані опорні точки, які також зображені на фото, є основою для корекції і масштабного формування фотозапису. В приладі для обробки знімків ми бачимо бачимо у об”ємі два зображення, які пов'язані одне з одним. Те, що знаходиться у цьому просторі, відображається як світлова точка - чітко видимий слід у трьох осях системи координат х, у і z, і використовується для відтворення об”ємної моделі. При механічній передачі відстані між контрольними точками використо