Зміни у морфемній структурі слова

План

1. Спрощення.

2. Перерозклад.

3. Ускладнення.

4. Декориляція.

5. Морфемний аналіз слова.

У процесі історичного розвитку мови можуть змінюватися не лише значення слів чи їх фонетичний склад, але і їх морфемна будова. У деяких словах, наприклад, змінюється кількість морфем, звуковий склад окремих морфем, відбувається зміна їх значення і функції. У зв'язку з цим прийнято говорити про зміни у морфологічній структурі слова. Шляхом зіставлення споріднених слів, вивчення давніх форм і морфологічних типів слів можна встановити: чи стала морфемна будова цих слів іншою, ніж була у момент їх виникнення; яким буде поділ слів на морфеми, чи збігається з тим поділом, що був характерний для минулого стану розвитку мови.

Головними факторами, які спричинили зміну морфемної структури слова, є порушення прямого співвідношення між твірною і похідною основами. Основними причинами історичних змін у морфемній будові слова вважаються:

1.Зміни у значеннях похідних і непохідних основ.

2.Зникнення з мови споріднених мотивуючих основ.

3.Фонетичні зміни у структурі слова.

З огляду на ці причини розрізняють такі типи історичних змін у морфемній структурі слова: спрощення, перерозклад, ускладнення, декореляція.

1. Спрощення

Найбільш поширеною і важливою зміною складу слова є спрощення.

Спрощення — це зміна у морфемній структурі слова, в результаті якої у процесі розвитку мови похідна основа, що мала в своєму складі афікси, перетворюється на непохідну, кореневу, наприклад: дар (порівняйте давнє да-р-ь - да-ти).

Явище спрощення виникло внаслідок деетимологізації і демотивації слів та в результаті фонетичних змін: дар — дати, носик (чайника) і ніс людини, тиждень — «той же день».

Розрізняють повне і неповне спрощення. При повному спрощенні відбувалося цілковите злиття афіксальних морфем з кореневою. Нові слова при цьому вже не зберігають слідів давньої подільності. Так, у сучасних неподільних основах прикметників стар-ий, добр-ий, хитр-ий лише шляхом порівняльно-історичних зіставлень можна виділити давній суфікс -р- зі значенням великої міри ознаки, яку виражав корінь. Порівняйте: старий - ста- (спільнокореневі стати, стояти) + суфікс -р-; первісно слово старий означало «сталий», «міцний»; слово добрий має той же первісний корінь, що й доба, оскільки означало «відповідний», «той, що підходить». Прикметник хитрий утворився на базі праслов'янського хитати. Первісний корінь хьіт- у поєднанні з суфіксом -р- мав значення «меткий», «спритний». Згодом це слово набуло сучасного значення «нещирий».

При неповному спрощенні окремі сліди колишньої похідності зберігаються і їх можна помітити: корінь та афікси розпізнаються, хоча вже втратили своє значення. Наприклад, слова на зразок порошок, обруч у сучасній українській мові є неподільними, проте у них можна розпізнати афіксальні морфеми і кореневі (порівняйте: первісно порох — "пил, прах", ст.-слов. "прахь"; об-ручь від "рука"). Отже, відбулося злиття в одну морфему давніх коренів та афіксів.

Розрізняють спрощення у трьох позиціях — злилися в одну кореневу морфему: корінь і суфікс; префікс і корінь; префікс, корінь і суфікс.

а) Корінь + суфікс: одноморфемні тепер основи в іменниках мил-о, шил-о, рал-о і под. колись були морфемно подільними. Порівняйте: мило походить від давнього дієслова миті + суфікс на означення знаряддя дії -дл-о, в якому сталося спрощення: мидло —»мило; рало походить від первісного ордло, де початкове ор- (колишній корінь як і в етимологічно спорідненому орати) дало ра-(порівняйте: ратай) + суфікс -дл-о —> ло. Отже, елемент -л- у цих словах суфіксального походження, однак зараз він є складовою частиною кореня.

У словах жир, дар давній суфікс -р- злився з коренем, тому ці слова тепер також мають непохідні основи, хоча, наприклад, жир походить від жити — «підтримувати життя» і первісним значенням слова жир було «їжа». Злилися давні суфікси з коренями і в багатьох інших словах, які тепер уже не членуються на морфеми, наприклад, вікн-о — від кореня ок- (порівняйте: ок-о) + суфікс -н-, перед початковим о з'явився приставний приголосний в (порівняйте: він, вухо); гребінь — від кореня греб- (порівняйте: греб-у, первісне гребти означало «чесати») + суфікс -ень- (у якому маємо чергування: гребінь — гребеня).

Спрощення на межі кореневої і суфіксальної морфем відбулося у словах із суфіксами здрібнілості (у словах зі зменшеним значенням). Вони втратили значення зменшеності, здрібнілості, стали окремими самостійними лексемами, оскільки не зменшене (твірне) слово або вийшло з ужитку, або нове слово отримало інше, спеціальне значення, ніж не зменшене (твірне): куниця (від первісного куна з цим же значенням і суфікса -иц-я), миска (від первісного миса — «плоске блюдо» і суфікса зменшеності -к-а); кориця (прянощі), лопатка (анатом.), ніжка (стола), носик (чайника), ручка (дверна), стрілка (годинникова), спинка (дивана) та ін.

б) Префікс + корінь: закон (від префікса за- + корінь кон- (кін-), первісне конь — «межа, кордон, кінець»), призьба (від при- + ізба), окорок (від о- + первісне корок — «нога»), обруч (від об- + дьвжручь у значенні «браслет»), паскуда (від па- + первісне скуда — «бідність»), спосіб (від с- + первісне пособь — «поміч»). До префіксальних за походженням утворень, які піддалися спрощенню, належать слова із заперечним префіксом не-, що злився з коренем