Мовна типологія

Мелітопольський Державний Педагогічний Університет ім.Богдана Хмельницького

Реферат на тему:

Мовна типологія

Виконала:

Мелітополь, 2011

План

1) Типологічна класифікація мов.Поняття типологічної класифікації мов

2) Ізолюючі (кореневі) мови

3) Аглютинативні мови

4) Інкорпоруючі (полісинтетичні) мови

5) Флективні мови

6) Інші спроби типологічної класифікації мов

Список використаної літератури

1)Типологічна класифікація мов.Поняття типологічної класифікації мов

Тигіологічна класифікація мов — класифікація, яка ґрунтується на виявленні подібності й відмінності будови мов незалежно від їх генетичноїспорідненості (наосновіподібностійвідмінностіневсамомумовномуматеріалі, авпринципахйогоорганізації). Так, скажімо, румунськийозначенийартикль -ul, -I, -Іеприєднуєтьсядоіменниківувиглядізакінчення: от "якасьлюдина" — omul "певналюдина", codru "якийсьліс" — codrul "певнийліс", lapte "молоко" — laptele "конкретнемолоко". МатеріальноцейартикльподібнийдофранцузькогоартикляГ, le, la, les (відлат. ille "той"), алеструктурнодоболгарськогоът, та, то, якийтакожстоїтьвкінцііменника (французькіартиклі, якінімецькітаанглійські, стоятьпередіменниками): болг. човек "людина" — човекът "певналюдина", гора "ліс" — гората "певнийліс", мляко "молоко" — млякото "конкретнеемолоко".

Отже, якщогенеалогічнакласифікаціяоб'єднуємовизаїхпоходженням, тотипологічнакласифікаціяподіляємовизаознакамиїхструктурибезвідноснодоїхпохо- дженняйрозташуваннявпросторі. Порядізтерміномтипологічнакласифікаціямовнерідкояксинонімічнийвживаютьтермінморфологічнакласифікація (відгр. morphe "форма" і ... логія — наукапроформуібудовуорганізмів; пор.: морфологіярослин, морфологіятварин, морфологіялюдинитощо). Такевживаннятермінаморфологічнакласифікаціямовзамістьтипологічнакласифікаціямовєневиправданимінедоречнимзкількохпричин. По-перше, слово морфологічний асоціюється в мовознавстві з терміном морфологія, який має значення "граматичне вчення про слово" і "будова слова", а не мови в цілому. До речі, деякі мовознавці так і розуміють морфо- логічну класифікацію: говорячи про морфологічну, або типологічну, класифікацію, мають на увазі класифікацію мов на основі морфологічної будови, форми слова. Насправді типологічна класифікація виходить далеко за межі морфології. По-друге, останнім часом усе частіше стали розрізняти декілька різновидів типологічної класифікації: морфологічну, синтаксичну, фонетичну тощо. Отже, для того щоб зняти неоднозначність терміна морфологічна класифікація, потрібно користуватися терміном типологічна класифікація.

Уперше типологічну класифікацію розробили й обґрунтували німецькі мовознавці Фрідріх і Август Шлегелі. Фрідріх Шлегель (1772—1829) в 1808 р. опублікував працю "Про мову і мудрість індійців", у якій звернув увагу на відмінність у структурах мов і виділив дві групи мов: флективні £які мають флексії) і нефлективні (які не мають флексій). Його брат Август Шлегель (1767—1845) доопрацював цю класифікацію і виділив три групи мов: аморфні (мови без афіксів), афіксальні та флективні. Він також поділив усі мови на більш ранні (синтетичні) й пізніші (аналітичні).

Останню крапку над і в цій класифікації поставив В. Гумбольдт. Знання надзвичайно великої кількості різноструктурних мов, у тому числі мов американських індіанців і народів Полінезії, широкий лінгвістичний кругозір дали можливість йому здійснити вичерпну типологічну класифікацію. Узявши за основу класифікацію А. Шлегеля, В. Гумбольдт поділив усі мови на чотири типи: ізолюючі (кореневі), аглютинативні, інкорпоруючі і флективні. Ця класифікація не втратила своєї цінності до нашого часу.

2)Ізолюючі (кореневі) мови

Ізолюючі (кореневі) мови — мови, які не мають афіксів і граматичні значення виражають способом прилягання одних слів до інших або за допомогою службових слів.

У цих мовах немає різниці між коренем і словом. Звідси й назва кореневі мови. Слово не відмінюється, тому не має в собі жодних показників свого синтаксичного зв'язку з іншими словами в реченні. Воно є ніби ізольованим, звідки другий термін — ізолюючі мови. Основний синтаксичний спосіб зв'язку — прилягання. Речення, таким чином, являє собою певну послідовність незмінних і неподільних на морфеми слів-коренів. Класичними зразками цього типу мов є писемна давньокитайська і в'єтнамська. До них також належать і тибетська, бірманська, малайська, тагальська, яванська, бамана, сучасна китайська мова та ін.

Так, наприклад, у китайській мові налічується приблизно 500 коренів. Кожен корінь може мати декілька десятків значень. Один і той самий корінь може означати предмет, дію, ознаку ознаки тощо. Так, скажімо, лу означає "орати", "плуг", "віл, яким орють", у — "ворона", "не мати", "п'ять" і "туман"; ба — "пані", "улюбленець", "ляпас" і "число З". Значення визначається інтонацією. Інтонація тональна. Зокрема, в китайській літературній мові є чотири музикальні тони. На нотному стані показано звучання кожного з чотирьох тонів китайської мови. Під нотним станом римськими цифрами позначено тони (перший, другий, третій і четвертий). Далі йде графічне, а під ним цифрове позначен