Етнопсихолінгвістика як наукова дисципліна

ЕТНОПСИХОЛІНГВІСТИКА

У сучасному світі, коли народи намагаються визначити власне обличчя, глибше пізнати національний дух, менталітет, культуру, мову, широкі перспективи отримує порівняно нова галузь науки про мовуетнопсихолінгвістика – маргінальна лінгвістична дисципліна на межі психолінгвістики, етнолінгвістики та етнології.

Найвагоміший внесок у становлення етнопсихолінгвістики зробили такі дисципліни: етнолінгвістика, психолінгвістика.

Етнолінгвістика як напрямок мовознавства вивчає мову в її відроджені до культури, досліджує взаємодію етнокультури, етнопсихології факторів у еволюції та реалізації мовної діяльності. Витоки етнолінгвістики сягають ще античних часів. Вперше на рівні науково обґрунтованої концепції це питання розглянув Й. Гердер. Його послідовниками були В. Гумбольдт, Ф. Шеллінг, Ф. Шлегель та ін. Ці вчені трактують мову як зовнішній вияв певної метафізичної субстанції, специфіку національного народного духу. Мова є основою формування понять, а через них детермінує процес мислення народу, тобто кожному народові притаманне специфічне бачення навколишнього світу через систему рідної мови. Ці погляди також вивчали і розвивали вітчизняні дослідники О. Потебня та Г. Шпет. Своїми працями в галузях лінгвістики, фольклористики та психології вони значно вдосконалили науковий інструментарій етнолінгвістики.

Психолінгвістику цікавлять проблеми вербальної поведінки людини, питання мовного спілкування, зародження та функціонування мови. Предметом психолінгвістики, є також будова та функціонування механізмів у їхньому відношенні. Цим напрямком науки здійснюють порівняльне вивчення впливу національноїмови на етнічні особливості психіки.

Проблеми етнопсихолінгвістики були порушені ще Гумбольдтом та розвинені в теорії мовної відносності Сепір – Уорфа, згідно з якою мислення людини здійснюється через закони рідної мови, точніше – регулюється цимизаконами. Американський фахівець з етнолінгвістики Едуард Сепір (1884 –1939) на підставі досліджень мов індіанців дійшов висновку, що культура народу залежить від його мови, ставлення до світу зумовлюється певними граматичними формами. Згідно з концепцією Сепіра, мови є соціальнимимоделями, на яких ґрунтується акт пізнання.Американський інженер, мовознавець та антрополог Бенджамін Лі Уорф (1897– 1941) розглядав зв’язок мови, з одного боку, та психічної, розумової, практичної діяльності людей, з іншого, доводячи залежність мислення, світогляду, поведінки людей від особливостей природи та характеру мови, якою висловлюють думки та почуття.

Відповідно, за гіпотезою Сепір-Уорфа мова детермінує мислення, світогляд, поведінку людей. Зіставляючи мови хопі та англійську, Уорф дійшов висновку, що в англійській мові переважна більшість слів поділяється на іменники та дієслова (суб’єкти та предикати), а світ, відповідно, представлений предметами та діями. У мові хопі немає чіткого поділу на іменники та дієслова, а лінгвістичні одиниці класифікуються, виходячи з тривалості повідомлення. Відсутність розмежування слів на іменники та дієсловапритаманна й іншим мовам (наприклад, мові нутка), що дає підставу Уорфупояснювати монічний погляд на природу. На думку дослідника, ми виділяємоу світі явищ певні категорії не тому, що вони дійсно існують, а,навпаки, світ постає перед нами як калейдоскопічний потік вражень, якийорганізований нашою свідомістю – через мовну систему. Ми організуємосвіт у поняття та розподіляємо значення певним чином тому, що ми єучасниками згоди, можливої для представників певного мовного коллективута закріплені у системі моделей нашої мови.

Теорія Сепір-Уорфа знайшла подальший розвиток у критичному аналізірізних напрямків. Спростовуючи захоплення авторами теорії мовноївідносності ідеєю залежності мислення від мови, І.С.Горєлов та К.Ф.Сєдовпропонують глибше вчитатися у деякі позиції теорії Гумбольдта, натворчість якого спиралися Е.Сепір та Б.Уорф. Дослідники зазначали, що дійсно існує вплив мови на пізнання. Алекритики переважно заперечують принциповий вплив мови на процесисприйняття, хоча процеси запам’ятовування та відновлення в пам’ятіраніше отриманої інформації певним чином коригуються мовою. Найбільшцікавою, на нашу думку, виявилася полеміка А.Вежбицької та СтівенаПінкера, який зазначав, що немає доказів про вплив мови на мислення їїносіїв. Американський вчений апелює до науки про мозок, яка непідтверджує зв’язок того, як ми говоримо і як ми мислимо. ПротеА.Вежбицька заперечує, що Пінкер грунтується лише на фактах англійськоїмови та стверджує про відсутність доказів про вплив рідної мови намислення лише у його книзі, що не означає її відсутність взагалі.А.Вежбицька, польська дослідниця, яка жила та працювала в Америці, у Росії, а тепер живе в Австралії, ґрунтовно досліджувала культури різних етнолінгвістичних реалій, зокрема англо-американську та японську, що дало їй унікальний матеріал для аналізу. Порівнюючи японську та англо-американську культури, польська дослідниця дійшла висновку, що в японській культурній традиції не заохочується пряме вираження вимог та відмов, у той час як англо-американська (та зауважимо – і Слов’янська) культура віддає перевагу безпосередності та прямоті. У японців не прийнято говорити “я це хочу” або “я цього нехочу”, що природньо для представника іншої культури, який з дитинствазвик висловлюватися у “прямий” спосіб. У японській культурі вважаєтьсяважливим не образити почуття співрозмовника, не скривдити його, Японецьвивіряє свої вчинки та, відповідно

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать