Лексичні та фразеологічні засоби мови в різностильових текстах

План

1. Шість стилів мовлення та їх ознаки

2. Лексичні (словотвірні) засоби стилістики

3. Слово і контекст

4.Фразеологічні засоби стилістики

1. Шість стилів мовлення та їх ознаки

Ми уже говорили про стилі мовлення. А тепер при цьому пригадаймо ознаки культури мови.

Поміркуймо, чи всіма якостями мовлення ви володієте. Які з цих якостей потребують удосконалення. Основні ознаки культури мовивиглядатимуть так:

а) змістовність: продумати текст й основну думку висловлювання; розкрити їх повно: матеріал підпорядкувати темі й основній думці; говорити й писати лише те, що добре відомо; не говорити й не писати зайвого; добирати матеріал, якого не вистачає.

б) правильність і чистота: дотримувати норм літературної мови: в усному висловлюванні - орфоепічних, лексичних, фразеологічних, словотворчих, граматичних, стилістичних. У писемному - лексичних, фразеологічних, словотворчих, граматичних, стилістичних, орфографічних і пунктуаційних норм.

в) точність: добирати слова і будувати речення так, щоб найточніше передати зміст висловлювання.

Ознаки культури мови стосуються, як бачимо лексичних і фразеологічних засобів різностильових текстів. Отже, ще раз пригадаймо стилі.

Їх маємо шість: розмовно-побутовий, художній, офіційно-діловий, публіцистичний, науковий, конфесійний. Для закріплення теоретичного матеріалу, спробуйте усно вибудувати кілька різностильових текстів і поміркуйте, які лексичні й фразеологічні засоби мови в них використовуються.

2. Лексичні (словотвірні) засоби стилістики

Передовсім завважимо, що одні слова виступають як терміни у книжних стилях, особливо в науковому, інші виражають найрізноманітніші емоційно-експресивні відтінки і переважають у художньому стилі. Наприклад: А я, дурний, не бачивши тебе, цяце, й разу, та й повірив тупорилим твоїм віршомазам. (Т. Шевченко.) Ей, голубчику-братику! Не бий мене та візьми до себе, - я тобі у великій пригоді стану! (З української народної казки).

Отже, словотвірні засоби відіграють важливу роль у стилістичному забарвленні слів і в стилетворенні; стилістична виразність тексту посилюється, якщо в ньому використано слова, що завдяки словотворчим засобам виділяються своїми стилістичними функціями. Вони надають відтінків урочистості (як ось у вірші А. Малишка): "Наливає річки до краю, будить пагіння золоте".

Крім того, з допомогою префікса не - виражається не тільки протилежне значення: неправда, неволя, нещастя, а й негативний, зневажливий відтінок: нездара, неук, нечупара, недотепа. Втім із найбільш стилістично виразних словотворчих засобів є суфікси. Одні з них використовуються для розрізнення значень слів: воля - вільний, вольовий, воліти, вільно; а інші вносять додаткові відтінки ніжності, ласкавості чи згрубілості, зневаги: кіт - котик, котичок, котусик, котяра, котюга, котище. Безсуфіксні слова стилістично нейтральні, а суфіксальні - стилістично марковані. Значна частина суфіксів творить слова з абстрактним, узагальнюючим значенням, які найчастіше вживаються в науковому, діловому, публіцистичному стилях. Це суфікси - анн-, - енн-, - от-, - ість-, - ізн-, - ізм-, - ств-, - цтв - та ін. Наприклад: відділення, нарощування, широта, громадськість, людство, практицизм, натуралізм, посередництво. Чимало професійних слів, утворених суфіксами - ник-, - щик-, - льник-, - тель-, використовуються в діловому, науковому і публіцистичному стилях. Для книжних стилів характерні прикметники, утворені за допомогою суфіксів - альн - (-увальн-, - ювальн-), - арн- (-ярн-), - ичн - (-ічн-, - їчн-). Наприклад: соціальний, молекулярний, зрошувальний, історичний, хімічний, копіювальний, архаїчний.

Для творення слів-термінів використовуються суфікси - ист-, - уват-, - атист - та ін.: азотистий, сіркуватий, цукристий, хмарнуватистий. У науковому стилі великого поширення набули віддієслівні іменники на - ння, - ття: становлення, конструювання, буття, травлення, збереження, дослідження, здобуття, визнання. Виразне емоційно-експресивне забарвлення мають слова з суфіксами позитивної і негативної оцінки.

Вони є постійною ознакою художнього і розмовного стилів. До таких суфіксів належать - к-, - ок-, - очок-, - ичок-, - очи-, - их-, - оньк-, - еньк-, - есеньк-, ісіньк-, - н-, - в-, - ищ; - ущ-, (-ющ-), - иськ-, - юх-, - ил-: коник, грибочок, рідненький, теплісінький, хижачня, маячня, мушва, злющим, хлопчисько, сплюх та ін.

Складні слова виконують різні стилістичні функції. Так, антропологія, атмосфера, кіловат-година, мовознавець, частка-суфікс вживаються і в художньому, і в публіцистичному стилях.

А ось слова-синоніми легше вступають у смислові зв'язки з іншими словами, ніж слова різних синонімічних гнізд. Уміння правильно сполучати слова в контексті має важливе значення при перекладі з однієї мови на іншу, при доборі літературного варіанта замість діалектного. Наприклад: вона хороша людина, він хороша людина, він хороший чоловік - она хороший человек, он хороший человек. Діалектні дієслова жмакати, церувати, єдинкувати, щибати замінюємо літературними, сполучаючи їх з тими ж іменниками: жмакати сорочку - прати сорочку, церувати шкарпетки - штопати шкарпетки, єдинкувати буряки - проривати буряки, щибати горіхи - збивати горіхи. Діалектні іменники також замінюємо синонімами: рвати хопту - рвати бур’ян, подати нецьки - подати коритце.

Завважимо також на тому, що не сполучаються спільнокореневі слова, тому не можна писати (

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать