Комбінована варіантність слів в сучасній українській мові

ЗМІСТ

Вступ

1. Формування і структурні особливості комбінованих варіантів слова в українській мові

2. Лексико-семантичні групи комбінованих варіантів слова в українській мові

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Основною рушійною силою розвитку мовної системи є діалектична суперечність між наявними мовними засобами і потребами суспільства, що ростуть. В процесі розвитку і вдосконалення відбувається накопичення формальних засобів мови, що веде до порушення однозначності в області співвідношення плану змісту і плану виразу, в результаті чого одного значення набуває можливість реалізації в двох і більш модифікованих формах. Дане явище відображає суть формальної варіантності.

Необхідність глибокого і всебічного вивчення явища варіантності обумовлена його значенням для формування мовних норм і зумовлена активізацією наукового інтересу до питань культури мови, оскільки «доцільність /функціональність/ і варіативність представляють найважливіші сторони загальної проблеми культури мови, її серцевину».

Аналіз паралельних одиниць, що функціонують в мові, приводить до висновку про те, що їх варіантність може реалізуватися не тільки на одному із структурних рівнів, але і в прикордонних "міжрівневих" зонах або на декількох ступенях мовної ієрархії. При цьому варіюють одночасно акцентологічні, фонетичні, морфологічні і дериваційні ознаки лексем або частина цих ознак, наприклад: весняній – весняній - весінній, пелюстка – пелюсток, цвітіння – квітіння – квітнення і т.д.

Такі варіанти визначаються як комбіновані /КВ/.

У останні десятиліття питання варіантності мовних засобів постійно знаходяться у полі зору лінгвістів.

Ступінь вивченої явища комбінованій варіантності і пов'язаних з ним питань дають підстави визначити головні напрями даного дослідження:

1. Систематизувати комбіновані варіанти слова, що існують в українській мові.

2. Визначити шляхи їх виникнення.

3. Дати характеристику основним структурним типам комбінованих варіантів з урахуванням специфіки рівнів, на яких виявляється їх варіантність.

4. Досліджувати семантичні особливості і виділити основні лексико-семантичні розряди комбінованих варіантів слова.

5. Визначити місце комбінованих варіантів в системі тимчасової української мови з погляду їх нормативності і функціонування.

6. Проаналізувати стилістичні можливості варіантів змішаного типу.

1. ФОРМУВАННЯ І СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМБІНІРОВАНИХ ВАРІАНТІВ СЛОВА В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

На формування комбінованої варіантності в українській мові великий вплив мають причини інтралінгвістичного та екстралінгвістичного порядку. Першорядного значення серед них набувають наступні:

• Постійний розвиток мови і вдосконалення його структури, що ведуть до зміни продуктивності паралельних акцентних, фонетичних, морфологічних і дериватів форм;

• взаємовплив нормованої літературної і діалектної мови;

• контакти української мови з іншими мовами;

• взаємодія співвідносних по значенню загальнолітературних, нормативних і розмовних елементів. Певна роль у формуванні комбінованих варіантів належить також індивідуальній мовній творчості.

На підставі визначення комбінованої варіантності як явища, що проектується одночасно на декілька мовних ярусів, виділяється дворівнева, трирівнева і чотирирівнева варіантність змішаного типу.

Дворівнева варіантність представлена шістьма групами.

Першу з них формують акцентуаційно-фонетичні варіанти /АФВ/ - лексичні одиниці, що реалізовують варіантні можливості паралельно на акцентуаційному і фонетичному рівнях мови: беськид – беськид – беськед – беськед – беськет – беськет, вдівство – вдівство – удівство – удівство, гугнявій – гунявій – гунявий.

Акцентуаційно-фонетичне варіювання в українській мові обумовлене:

• Взаємодією двох акцентних центрів в паралельних одиницях з різнооформленністю початкових кореневих або префіксних у – в;

• Звуковими відмінностями, в основі яких лежать якісні і кількісні зміни у складі приголосних фонем;

• З відмінностями у складі голосних фонем і приголосних фонем кореневої морфеми.

Акцентні коливання при цьому не порушують загальної акустичної зовнішності слів, що виражається у відсутності складового інтервалу або зсуву наголосу у АФВ не більше ніж на один склад.

Другу групу дворівневих КВ складають слова, що зберігають здібність до акцентуаційного варіювання в різних модифікаціях на морфологічному рівні, - акцентуаційно-морфологічні варіанти /АМВ/: засік – засік – засіка, тернослив – тернослив – терносливу - терносливу, ява – ява – яв. Акцентне варіювання властиво паралельним морфологічним формам чоловічого - жіночого, чоловічого - середнього, чоловічого - загального, жіночого - середнього роду, а також формам жіночого роду, що розрізняються типом відміни. Найбільш типове акцентне варіювання для двох-трьохскладових форм АМВ чоловічого і жіночого роду.

Акцентуаційно-дериваційні варіанти /АДВ/ є утвореннями комбінованого типу, що виникли в результаті існування в мові паралельних словотворчих засобів /суфіксів, набагато рідше - префіксів/ і що зберігають в одній або декількох паралельних формах дериватів акцентну дублетність: водопровід – водопровід – водовід, лощина - лощовина – лощовина, зимовий – зимовий – зимній.

АДВ мають два акцентні центри. Ними можуть б

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать