Теоретичні проблеми дослідження субстрату в європейському мовознавстві ХІХ–ХХ ст.

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Холодов Олексій Вікторович

УДК 81’1 + 81’285

ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУБСТРАТУ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ МОВОЗНАВСТВІ ХІХ–ХХ ст.

Спеціальність 10.02.15 – загальне мовознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Донецьк – 200 8

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі загального та російського мовознавства і теорії та історії літератури Слов’янського державного педагогічного університету.

Науковий керівник — доктор філологічних наук, професор Глущенко Володимир Андрійович , Слов’янській державний педагогічний університет,професор кафедри загального та російського мовознавства і теорії та історії літератури

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Пристайко Тамара Степанівна , Дніпропетровський національний університет, завідувач кафедри загального та російського мовознавства; кандидат філологічних наук, доцент Чекарева Євгенія Сергіївна , Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, доцент кафедри історії зарубіжної літератури і класичної філології.

Захист відбудеться “14” лютого 2008р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої радиК 11.051.10 при Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк,вул. Університетська, 24.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий “8” січня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради К 11.051.10

кандидат філологічних наук , доцент М.О. Вінтонів

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Методологічні проблеми мають принципове значення в теорії та практиці будь-якої науки, зокрема мовознавства. Глибоко актуальним є лінгвоісторіографічний аспект цих проблем. Однією з важливих і цікавих проблем лінгвістичної історіографії є характерні особливості мовного субстрату та інших споріднених з ним явищ – суперстрату, адстрату, інтерстрату, інстрату (інтрострату) та перстрату (метастрату). Актуальність теорії субстрату була засвідчена доповідями, представленими на ІІ Римському конгресі лінгвістів 1932 р. та на ІІІ Міжнародному конгресі лінгвістів 1933 р., а також на ХІІІ зустрічі культурного центральноєвропейського Інституту в 1979 р., присвяченій 150-річчю від дня народження Г.І. Асколі. Проте бракує студій, які б комплексно висвітлювали історію субстратних досліджень з урахуванням усіх методологічних проблем.

Cьогодні лінгвістичною наукою накопичено значний субстратознавчий матеріал як емпіричного, так і теоретичного характеру. Це зумовлює необхідність наукового осмислення сучасних відомостей про мовний субстрат у цілому та його роль у формуванні мов-реципієнтів. Узагальнення та синтез теоретичних висновків про феномен субстрату, його суто лінгвістичну та позалінгвістичну природу, методологічну цінність у мовознавстві видається доцільним та можливим на підставі визначення внеску в розробку питання про мовний субстрат представників різних лінгвістичних шкіл, серед яких багато українських та російських мовознавців.

Проблема теоретичного обґрунтування субстратних впливів була й залишається надзвичайно складною та цікавою. Ця проблематика широко представлена в студіях багатьох західноєвропейських мовознавців ХІХ – ХХ ст. Це, зокрема, студії Г.І. Асколі, А. Мейє, В. Брьондаля, Б. Террачині, К. Мерло, В. Пізані, Е. Косеріу, Д. Сантамарія, Д. Сільвестрі та ін. Надзвичайно важливим є й той факт, що в лінгвоісторіографічній літературі майже не експліковано здобутки українських та російських мовознавців у галузі теорії мовного субстрату. Подекуди їхні дослідження носять цілком незалежний характер, а практична значущість отриманих ними результатів є переважно оригінальною. У ХХ ст. теоретичні питання мовного субстрату досліджували І.О. Бодуен де Куртене, Б.О. Серебренников, В.І. Абаєв, В.М. Ярцева, О.В. Востріков, О.Б. Ткаченко та ін. На практиці для пояснення мовних розбіжностей та інновацій, а подекуди й для розв’язання питання про генезис мов субстратний чинник використовували О.О. Шахматов, П.М. Селіщев, О.К. Матвєєв, Г.П. Півторак, Ю.В. Откупщиков та ін. Питання історіографії теорії субстрату в українському та російському мовознавстві розробляли В.М. Ярцева, Т.О. Амірова, В.К. Журавльов, О.Б. Ткаченко. Але через те, що концепціям кожного мовознавця притаманні свої індивідуальні особливості, першочергове наголошення на тих чи інших проблемах та, відповідно до цього, вибір способів їхнього розв’язання, повного висвітлення всіх теоретичних та методологічних проблем у цих працях немає.

Глибоко актуальною є проблема субстратної термінології та її авторства. У лінгвістичній літературі знаходимо приклади недиференційованого вживання різних термінів загальної групи “стратів”. Так, А. Доза називав германські елементи у французькій мові субстратними (а не суперстратними). Пізніше О.І. Іліаді так само назвав субстратними (а не суперстратними) слов’янські лексеми в румунській мові. Деякі лінгвісти прямо вважали мову-переможницю відносно мови субстратної, що в ній розчинилася, суперстратною. Отже, факт схрещування мов нібито мав обов’язково спричинитися до виникнення як субстрату, так і суперстрату,