Історія виникнення силових видів спорту на Україні укр

Історія виникнення силових видів спорту на Україні.

Витоки виникнення сучасних силових видів спорту можна знайти у Стародавній Греції. Уже в ті часи люди відстоювали ідеї гармонії тіла й духу, віддаючи перевагу естетичному вихованню. Давньогрецькі сукльптори розробляли канони краси, що будувалися на оптимальних пропорціях людини.

На межі 19-20 ст. у Росії та на Україні значного поширення набула важка атлетика. Одним із видатних представників атлетики був В. Ф. Краєвський, котрий у 1885 р. в Санкт-Петербурзі заснував "Гурток аматорів атлетики", де спортсмени займалися силовими вправами, боксом, гімнастикою. Члени гуртка намагалися розвинути не тільки максимальну силу, а й досягти у своєму розвитку обхватні розміри м'язів давньогрецьких атлетів. Аналогічні гуртки було створено в Москві, Києві, Ризі. Київський лікар Є. Ф. Гарнич-Гарницький (на фото) у лютому 1895 р. заснував Київський атлетичний гурток. Київське атлетичне товариство виховало на той час прекрасних спортсменів-рекордсменів Росії та світу, переможців всеросійських чемпіонатів та олімпіад - К. Павленка, Ф. Гриненка, Г. Чикваїдзе, С. Тонкопея, М. Урицького, П. Латушкіна, В. Мерного, О. Красовського та інших.

Фахівці, які розробляли методи збільшення сили й формування гарних м'язів, уже на той час мали своїх послідовників. В. Ф. Краєвський розробив оригінальну систему "тілобудови" й розвитку сили, О. К. Анохін- автор системи гантельної гімнастики. Олександр Засс (на фото) розробив методику ізометричного тренування у поєднанні з динамічними вправами та винайшов пружний кистьовий динамометр. Засс дивував глядачів своїми силовими номерами - ловив руками 90-кілограмове ядро, що вилітало із циркової пушки на вудстань 8 м, носив по арені коня, розривав пальцями ланцюги.

1897 р. Відбувся перший Всеросійський чемпіонат із важкої атлетики, де учасники змагалися у п'яти вправах з обтяженнями: жимі, ривку й поштовху двома руками, поштовху й ривку однією рукою, а також - у вільних вправах.

На межі століть у Росії видавалися атлетичні журнали "Геркулес", "Красота и сила", та інші, що пропагандували силові вправи.

1912 р. Клуби і гуртки важкої атлетики об'єднувалися у Всеросійську спілку важкоатлетів, а в 1913 р. ця спілка вступила до Міжнародної аматорської спілки важкоатлетів. Міжнародний конгрес спілки 1913 р. у Берліні прийняв ряд важливих рішень. Під назвою "важка атлетика" розвивалися три види спорту: піднімання ваги, бокс та боротьба. Для важкоатлетів затвердили єдину програму змагань: ривок й поштовх різнойменними руками, штовхання ваги, а для команд - перетягування каната. Атлети почали виступати у п'яти вагових категоріях: до 60; 67,5; 75; 82,5; понад 82,5 кг.

1919 р. Створено Московську лігу, котра стала керувати розвитком цього спорту замість Всеросійської спілки. У 1923 р. було проведено перший чемпіонат СРСР, на якому призерами змагань стали українські важкоатлети: Я. Шепелянський, І. Жуков, Д. Ехт, Л. Алекс, А. Орлеан. Перша українська олімпіада відбулася в Харькові у 1922 р.

Першість СРСР 1927 р. відбулась вже за новими правилами: було впроваджено кваліфікаційні розряди (новачки, 1 та 2), учасників розподіляли на 6 вагових категорій.

1933 р. У важкій атлетиці з'явилося ім'я Георгія Попова. Він був одним із перших атлетів, який застосував великі тренувальні навантаження у своїй підготовці, обгрунтував периодічність їх зміни у тиждневих циклах, а також винайшов новий спосіб присіду під штангу - "розніжка". Він першим з українських важкоатлетів встановив найвище світове досягнення у ривку - 98,2 кг, а у 1937 р. йому було присвоєно почесне звання "Заслужений майстер спорту СРСР".

1936 р. Чемпіонати СРСР та України проводилися за програмою триборства у нових вагових категоріях, наближених до міжнародних і Важкоатлетична секція відокремилась від секцій боротьби та боксу.

Чемпіонат України 1936 р. проходив у Донбасі (м. Ірміно). Переможцем вперше став 20-річний киянин Я. Куценко. Він перемог харків'янина І. Кириченка і встановив перший рекорд СРСР у ривку. У 1938 р. він першим із важкоатлетів колишнього СРСР показав у сумі триборства 400 кг у важкій категорії.

На Всесоюзному чемпіонаті 1939 р. 20-річний киянин Г. Новак встановив черговий рекорд СРСР у жимі (118,1 кг), а через два роки на змаганнях "Україна-Росія" показав у ваговій категорії 75 кг феноменальну для того часу суму 400 кг (жим-125, ривок-120, поштовх-155 кг).

Після звільнення України від гітлеровських окупантів (1941-1943 рр.) почалося відновлення економіки країни. У 1943 р. у Харкові поновив свою діяльність Республиканській комітет у справах фізультури і спорту, а також Державний інститут фізичної культури, який було переведено до Києва. У червні 1944 р. в Києві відбувся черговий чемпіонат країни, де з абсолютно кращим досягненням - 407,5 кг у сумі триборства переміг Я. Куценко.

1946 р. Секція важкої атлетики СРСР вступає до Міжнародної федерації важкої атлетики IWF (International Weightlifting Federation). На перший повоєнний чемпіонат світу до Парижа у складі збірної команди СРСР відбули кияни Г. Попов, Ю. Хотимський, Я. Куценко. Попов став бронзовим призером, а Я. Куценко виборов срібну медаль.

50-ті роки Найсильнішими та найвидатнішими важкоатлетами України були: