Морфологічні засоби виразності мови

Морфологічні засоби виразності мови

Слова росли із грунту, мов жита,

Добірним зерном колосилась мова.

Вона як хліб. Вона мені свята.

І кров'ю предків тяжко пупурова.

(Л.Костенко).

Комунікативна розминка. "Зверни своє серце до книги" - таку ідею сповідують організатори «Форуму видавців – дітям», який щорічно відбуваєтьсяу Львові.

Ви теж запрошені на виставку «Улюблена книжка». Які книги ви сподіваєтесь побачити на виставці? Що для вас буде головним при виборі книги: культура книги (оформлення обкладинки, ілюстрацій) чи змістове наповнення? А, може, для вас важить і зміст, і форма? Як ви розумієте вислів «книгу треба вміти читати»?

Обговоріть цю проблему в класі.

◊ Прочитайте текст. Опишіть образ стежки, створений автором у цьому тексті. З допомогою яких слів/частин мови художник слова описує/ характеризує цей образ? Яка стилістична роль іменників, ужитих у кличному відмінку?

Уявіть собі, що ви художник, який створює ілюстрацію до тексту. На які слова/ частини мови/ ви звернете увагу в першу чергу?

Яку смислову і стилістичну функцію виконують у тексті займенники? Визначте стилістичні відмінності коротких і повних прикметників.

СТЕЖИНА

Чому живе, і сам не знаю,

В моєму серці стільки літ Ота стежина в нашім краї Одним одна коло воріт. Де ти, моя стежино, Де ти, моя єдина? Ота стежина в ріднім краї — Одним одна коло воріт? Дощами мита-перемита, Снігами вметена у даль. Між круглих соняхів у літі Мій ревний біль, мій ревний жаль. Моя надієчко, я знаю: Мій крик життя на цілий світ — Ота стежина в нашім краї Одним одна коло воріт. Де ти, моя стежино, Де ти, моя єдина? Ота стежина в ріднім краї — Одним одна коло воріт?(А. Малишко).

Цей вірш Андрія Малишка є лебединою піснею поета. Образ вузенької, протоптаної босими ногами стежини у рідному селі, котра веде у світ широкий, - це символ самого життя

Мовна особистість письменника розкривається через мову його художніх творів, сукупність виражальних засобів, які вирізняють майстра як індивідуальну особистість з-поміж інших митців художнього слова.

Співвідношення частин мови в тексті визначається багатьма факторами: залежить від приналежності до одного з типів мови ‑ розповіді, опису, роздуму, пов'язане зі змістом тексту. У ньому відтворюються особливості індивідуального стилю митця. Автор може використовувати в якості особливого засобу виразності будь-яку частину мови.

В залежності від того, яка частина мови ним обирається, текст набуває відповідних експресивних та смислових відтінків.

Частіше вживаними у текстах є іменники: вони називають предмет зображення (явища природи, рослин і тварин, людей, основних почуттів людини, абстрактні поняття), служить ніби основою для побудови тексту. Водночас іменники можуть створювати образи, деталізувати виклад.

Своєрідна коштовність нашої мови – можливість використовувати звертання (часто образне) у кличному відмінку, що має тільки йому властиві закінчення, пор.: Ганно, книжко, перемого, Галинко, Ярусю, сину, тату, часе, можновладче, Львове, Києве, любове, радосте та ін.

Господи Слово Вічна осново Сонцеголово Слово горить Ніжносте Слово Лютосте Слово Вічносте Слово Я твоя мить (І. Драч).

Про український кличний відмінок письменник та перекладач О. Кундзіч слушно написав: «Я собі образно уявляю кличну форму, як простягнені до когось руки в більш чи менш підкресленому жесті».

Займенники в тексті виконують допоміжні функції, тому їх використання визначається конкретними правилами, водночас кожний письменник може наповнити ці слова потрібним йому змістом. У кожному випадку займенники роблять текст виразним.

Наприклад:

Не забувайте, звідки ви і хто ви,

Чиїх очей лежить на вас печать.

У світі слів немає випадкових,

Хоча вони й століттями мовчать (О. Довгий).

Деякі частини мови можуть виконувати в художньому тексті функції морфологічних синонімів. Це граматичні форми того самого слова, які розрізняються засобами граматичного вираження: давальний і місцевий відмінок: батьку – батькові, на батьку, на батькові, орудний відмінок: тією – тою, п’ятьма – п’ятьома. Це також повні та короткі форми прикметників (синьому - синім, білому – білім); дієслова співає - співа, літає - літа, питає - пита, лунає – луна; перші компоненти цих синонімічних пар нейтральні з погляду літературної нормативності, другі теж літературні, але з обмеженим діапазоном уживання (у поезії, розмовній мові).

Наприклад:Зеленеє жито, зелене,Хорошії гості у мене.Зеленеє жито при межі –Хорошії гості до душі (з народної пісні).

◊ Прочитайте текст. В якому значенні виступає слово «собор». Що, на вашу думку, означає берегти «собори наших душ»? Що вам відомо про події, які відбулися після написання роману Олеся Гончара «Собор»? Чому про письменника говорять, що, власне, він «постає як Собор, як одна із всенародних святинь»?

Назвіть слова/частини мови, які використані в тексті в переносному значенні. Який зображувально- виражальний прийом використаний у цьому тексті? З якою метою?

Найдіть в уривку слова, з допомогою яких названі дії. Якими частинами мови є ці слова? / чи тільки дієслова називають, передають дії? З якою метою автор використує в тексті віддієслівні іменники? Яка стилістична функція прислівників?

Мовчить собор. Не видно облупленості, іржі на банях, ніч

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать