Шпоры Агробизнес

2/ У 50 .роки XX ст. в індустріально розвинутих країнах відбулася так звана "зелена ре­волюція." Вона проявилась у різкому підвищенні урожайності сільсь­когосподарських культур і продуктивності тварин, що відбулося в ре­зультаті стрибкоподібного зростання продуктивності праці, зумовле­ного широким проникненням науково-технічної революції у сільське господарство. У ряді країн /наприклад, ФРН, Франції, Італії/ приймались так звані "зелені плани". Це були спеціальні законодавчі акти окремих держав, які визначали умови, норми і характер державного втручання у сільське господарство, а також довгострокові плани його розвитку. Конкретизуються "зелені плани" в довгострокових і річних планах, у яких визначаються розміри державних асигнувань на сільське госпо­дарство, розподіл їх за видами витрат, специфічні для кожної краї­ни конкретні форми державного втручання та впливу на сільськогосподарське виробництво. "Зелені плани" передбачають основні напрямки державних капіталовкладень. Для здійснення "зелених планів" із держбюджетів відповідних країн виділялись значні кошти на іригацію, меліорацію, боротьбу з ерозією грунту і створення інфраструктури. Податкові пільги, дотації на купівлю пального, сільськогосподарських машин та добрив сприяли економічному стимулюванню життєздатних господарств. "Зелена революція" привела до ліквідації класу селянства у цих І країнах, його місце зайняв клас фермерів-підприємців.

3. В економіці і індустріально розвинутих країн утворюється комплекс взазмопов'язаних виробництв, який складаються з трьох основних груп галузей або сфер:І. Галузі, які виробляють засоби виробництва для сільського гос­подарства, переробної промисловості, заготівель;2. Власне сільське господарство та його виробнича і соціальна інфраструктура.3. Галузі та виробництва, які забезпечують заготівлю, зберігання, транспортування, переробку сільськогосподарської сировини і реа­лізацій виробленої з неї продукції. Система виробничо-економічних відносин між цими сферами утворює агропромисловий комплекс - АПК.Виробничі агропромислові формування складають мікроструктуру АПК. Макроструктуру АПК складають галузі і сфери діяльності в масштабі країни, супермакроструктуру - у міжнародному масштабі.

4. Всі передумови формування міжнародної системи агро бізнесу можна розділити на дві групи: об'єктивні і суб'єктивні. До об'єктивних передумов відносяться природні умови, які виз­начають можливість та спеціалізацію ведення сільськогосподарського виробництва.Перша природна умова - наявність земельних фондів, придатних для вирощування певних сільськогосподарських культур та для па­совищного скотарства.Земельні фонди розподілені на земній кулі нерівномірно. Так, на долю Євразії припадає 60% оброблюваних земель світу. Але забез­печеність земельними фондами визначається з розрахунку їх кількості, яка припадає на душу населення. І тоді виявляється, що найменш забезпеченими сільськогосподарськими землями є країни Європи і Азії. До іншої об'єктивної передумови слід віднести нерівномірність розподілу населення по території земної кулі. Землезабезпеченість і кількість населення в окремих регіонах світу та окремих країнах не завжди співпадають. Крім того, певні сільськогосподарські культури вимагають відповідної якості землі і відповідного клімату, а тому можуть бути вирощені тільки у від­повідних агрокліматичних умовах /напр, цитрусові, чай, кава та інш/. А тому виникав необхідність доставки такої продукції до місць споживання у міжнародному масштабі.Су б'єктивні передумови визначаються технічним рівнем сільсько­господарського виробництва і формами його організації, наявністю ринкового середовища та відповідного законодавства.Транспортний фактор особливо важливий коли необхідно реалізовувати продукцію, яка швидко псується. Важливою передумовою формування міжнародної системи агробізнесу є форми організації сільськогосподарського виробництва. Від того, як організується ведення сільськогосподарського виробництва в певній мірі залежить рівень його товарності.

5. У будь-якій підприємницькій діяльності наявні суб'єкти цієї діяльності та певні економічні відносини, які виникають між ними. Суб'єктами міжнародного агробізнесу є окремі країни, одні з яких експортують сільськогосподарську продукцію і продовольство, а інші - імнортують; окремі міжнародні продовольчі компанії, які займають відповідні позиції на світових ринках. Між цими суб'єктами міжнародного агробізнесу в процесі їх під­приємницької діяльності виникають певні економічні відносини, які проявляються у здійсненні актів продажу - купівлі тих чи інших видів продукції. У більшості випадків це здійснюється на міжнародних біржах сільськогосподарської продукції та продовольства. При цьому мо­жуть укладатися договори контрактації на поставки і закупки про­дукції.Сутність контрактації полягає в тому, що це - тимчасові зобо­в'язання однієї незалежної компанії виробити або купити певну продукцію у іншої незалежної компанії.Вирішальним моментом цих відносин є процес ціноутворення на світовому ринку, який регулюється попитом і пропозицією. Але тут виникають протиріччя між продавцями і покупцями, їх інтереси не завжди, співпадають.

6. Виходячі з визначення сутності агробізнесу, можна встановити предмет і задачі вивчення даного спецкурсу.Предметом спецкурсу "Основи агробізнесу" е система економіч­них відносин між сферами агропромисл