Збори за забруднення навколишнього природного середовища

Реферат:

Збори за забруднення навколишнього природного середовища

План

Вступ

Види зборів

Висновок

Джерела

Вступ

Важливим напрямком узгодження економічних та екологічних інтересів підприємств, концентрації коштів для вирішення регіональних проблем є запровадження збору за забруднення навколишнього середовища у вигляді обов’язкових (фіксованих) і штрафних зборів. Перші з них мають здійснюватися в межах встановлених для конкретних підприємств нормативів щодо викидів (скидів) забруднюючих речовин і розміщення відходів, а другі — стягуватися за аварійне, наднормативне забруднення довкілля.

Ці збори розглядаються в екологічному праві як один із економічних стимулів до того, щоб підприємства-природокористувачі, діяльність яких пов’язана з впливом на навколишнє середовище, самі здійснювали заходи щодо зменшення забруднення довкілля згідно з вимогами законодавства.

Природа зазначених зборів полягає в офіційному визнанні державою того, що безвідходного виробництва поки що не існує, і підприємства здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря чи їх скиди у водойми, утворюють і розміщують відходи. Така діяльність буде правомірною лише за умови дотримання такими підприємствами передбачених законодавством екологічних і гігієнічних нормативів. Підприємства-забруднювачі повинні бути обладнані відповідними спорудами, устаткуванням та пристроями для очищення викидів і скидів забруднюючих речовин або їх знешкодження, приладами контролю за кількістю і складом таких речовин, за характеристиками шкідливих факторів і, крім того, сплачувати податкові збори за забруднення довкілля. Природо-користувачі, які не зацікавлені постійно сплачувати високі ставки зборів, можуть впроваджувати заходи щодо зменшення забруднення навколишнього середовища.

Такі заходи можуть проявлятись у різних формах. По-перше, великі розміри регулярних зборів за надмірне забруднення спонукають природокористувачів забезпечувати високу ефективність роботи діючих очисних споруд або ж удосконалювати технологію виробництва, будувати більш ефективні очисні споруди, підвищувати вимоги до працівників щодо забезпечення трудової та технологічної дисципліни тощо.

По-друге, значний ефект по зниженню рівнів забруднення довкілля може досягатися природокористувачами за рахунок підвищення вимогливості до працівників і забезпечення дотримання трудової і технологічної дисципліни.

Встановлення та справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища передбачено Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 44), Водним кодексом України (ст. 30), Законом України «Про відходи» (ст. 39) та деякими іншими нормативно-правовими актами.

Види зборів

Збір за забруднення навколишнього природного середовища поділяється на такі види:

— збір за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;

— збір за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;

— збір за утворення і розміщення відходів.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на підставі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і лімітів розміщення відходів.

Під лімітами викидів (скидів) забруднюючих речовин розуміють фіксовані обсяги забруднюючих речовин, дозволених до викиду (скиду) юридичними і фізичними особами у навколишнє середовище.

Під розміщенням відходів чинне законодавство розуміє зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах. Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» при встановленні збору за забруднення навколишнього природного середовища передбачав тільки збір за розміщення відходів. З прийняттям Закону України «Про відходи» правове регулювання відносин у сфері діяльності, пов’язаної із утворенням відходів, їх зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, значно розширилося. Ліміти на утворення та розміщення відходів визначаються для підприємств як фізичний обсяг відходів за класами їх токсичності згідно з дозволами на розміщення, що видаються в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів регулює ліміт на утворення відходів і ліміт на розміщення відходів. Ліміт на утворення відходів являє собою максимальний обсяг відходів, на який у власника відходів є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території. Ліміт на розміщення відходів — обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінприроди на місцях.

Ліміти скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного й іншого виробництва та інші види шкідливого впливу в цілому по території Автономної Республіки Крим, областей, міст загальнодержавного значення або окремих регіонів встановлюються:

— у випадках, коли це призводить до забруднення природних ресурсів республіканського значення, територій інших областей, — Мінпри