Вплив туризму на довкілля

Протягом останніх років туристична галузь утверджується в Карпатському регіоні як пріоритетна. Щороку зростає потік туристів, розбудовується готельно-відпочинкова інфраструктура, організовуються культурно-масові акції. Попри очевидний позитивний ефект для регіональної економіки, інтенсивний розвиток туризму несе з собою низку загроз.

Відношення туризму до природного середовища небезпідставно кваліфікують як агресивне. За оцінками експертів, його частка у деградації довкілля складає 5-7%.

Гірська природа особливо вразлива на різні форми господарського впливу. Її екосистеми важко і повільно відновлюються. Тому дуже важливим є таке планування туризму, яке б узгодило розвиток галузі і збереження природного середовища.

Туризм завдає системної шкоди довкіллю: через забір землі і води; вирубку лісу задля забудови, прокладання лижних трас і доріг; забруднення повітря автотранспортом; забруднення поверхневих вод стоками від готельних об'єктів; нищення ґрунтів і рослинності. Туризм призводить до вимушеної міграції тварин. Вилов риби, зокрема форелі, для потреб туристичної гастрономії спричиняє різке зменшення популяцій.

Швидка розбудова великих туркомплексів зі значним навантаженням на довкілля ведеться на Франківщині в селі Поляниця (ТК "Буковель"), в Мигово на Буковині, біля села Волосянка на Львівщині. Тут здійснюються значні об'єми земляних робіт, проводяться інженерно-технічні заходи, обезліснюються значні площі.

Нерідко забудова в горах має цілком урбаністичний характер. Багатоповерхові готельні комплекси і бази відпочинку порушують своєрідну архітектурну естетику сільських місцевостей. Такі тенденції властиві багатьом закарпатським селищам — курортним центрам. Небезпеку становить передбачуване будівництво аквапарку в Тухлі — традиційному бойківському селі з багатою історико-культурною спадщиною.

Надмірне навантаження на туристичні стежки, зелені зони біля відвідуваних місць, засміченість призводить до деградації та ерозії ґрунтів, збіднення рослинності. Найбільше від інтенсивного турпотоку потерпають Яремче, Ворохта, Славське, гірські вершини Говерла і Петрос, водоспади Пробій, Кам'янка, Манявський, озеро Синевір, Урицькі Скелі і Скелі Довбуша, Бубнище тощо.

Активна розбудова в Карпатському регіоні об'єктів малоформатної нічліжної бази — агроосель, котеджів, міні-пансіонатів — також завдає шкоди середовищу, оскільки концентрується переважно біля атракційних природних об'єктів — долин гірських потоків, водоспадів, підніжжя відвідуваних вершин.

В останні роки з'явилася тенденція приваблювати туристів різноманітними акціями і фестивалями, переважно надзвичайно шкідливими для середовища, на зразок раллі на позашляховиках у Вижницькому національному парку.

Чи існують шанси на сучасному етапі розвитку туризму в Українських Карпатах зменшити його негативний вплив на довкілля та гармонізувати відношення між туристом і природою?

Досвід розвинених західних країн свідчить, що стратегії і механізми обмеження шкідливих наслідків туризму цілком досяжні й ефективні.

Протягом останніх десятиріч у різних країнах розроблено програми, орієнтовані на гармонізацію відносин між туризмом і природним середовищем. Серед них: зелений туризм, екотуризм, сталий туризм. На практиці ці альтернативні напрями туризму передбачають обмеження нового туристичного будівництва і більш широке використання локальної нічліжної бази, передовсім житла місцевих мешканців, пропагування екологічних видів транспорту, впровадження проекологічних технологій для найбільш поширених форм туризму (відпочинковий, піший), а також підвищення екологічної свідомості туристів і місцевих жителів.

Сьогодні ситуація в Карпатському регіоні вимагає розробки подібної проекологічної стратегії і програми розвитку туризму. Її пріоритетами мають стати: раціональне використання природних та історико-культурних ресурсів; обмеження розвитку турпродуктів з негативним ефектом впливу на довкілля, особливо гірськолижного туризму, впровадження альтернативних — екотуристичних і агротуристичних видів відпочинку; інформаційно-освітнє забезпечення формування нової "екотуристичної" свідомості туристів і місцевих жителів через розвиток відповідної інфраструктури (візит-центри, освітні осередки, навчальні стежки) та широку видавничу діяльність (іміджеві буклети, карти, путівники).

Серед першочергових заходів з метою зменшення негативного впливу туризму на середовище має бути встановлення екологічної компоненти в інвестиційних проектах великих і середніх туркомплексів. Це дасть змогу ефективніше контролювати дотримання екологічних вимог до інвестпроектів: очистка стічних вод, забезпечення стійкості піших маршрутів, протиерозійне облаштування гірськолижних трас та під'їзних гірських доріг тощо. Пріоритетним повинно стати широке впровадження суб'єктами туристичної діяльності форм туризму, орієнтованих на стале використання ресурсів природного середовища. Серед таких природничий пізнавальний туризм, екологічно безпечні види активних занять — піші, водні, кінні мандрівки, а також подорожі вузькоколійкою. Особливий акцент слід робити на інформування туристів і місцевих жителів про екологічні проблеми, пов'язані з туристичним освоєнням гірських територій. Значна роль тут відводиться науково-пізнавальним виданням про сталий туризм в регіоні (інформатори, буклети, путівники).

Для всіх карпатських областей важливим є подальший розвиток туристичної інф