Парниковий ефект

- глобальна екологічна проблема

Нагромадження вуглекислого газу в атмосфері – одна з основних причин парникового ефекту. Вуглекислий газ діє в атмосфері, як стекло в оранжереї: він пропускає сонячну радіацію й не пропускає назад у космос інфрачервоне (теплове) випромінювання Землі. Зміст парникових газів – З₂ , метану й ін. – неухильно збільшується. Двоокис вуглецю в атмосфері діє як потужний поглинач земного випромінювання, що у противному випадку розсіювалося б у космічному просторі. Поглинаючи й знову віддаючи цю енергію випромінювання, двоокис вуглецю робить атмосферу тепліше, ніж вона була б у противному випадку.

Фотосинтез сприяє зменшенню двоокису вуглецю. Рослини засвоюють із повітря З₂ і будують із її свою біомасу. Вся рослинність суши засвоює з атмосфери близько 20-30 млрд. т. вуглецю у формі його двоокису. Один квадратний метр тропічного лісу витягає з повітря 1-2 кг вуглецю. Близько 40 млрд. т. вуглецю засвоюють у рік мікроскопічні водорості, що плавають в океані.

Однак рослинність Землі не здатна впоратися із всі забрудненням, що збільшується, атмосфери, що приводить до зміни клімату. У порівнянні з доиндустриальной епохою зміст двоокису вуглецю в атмосфері збільшилося на 28%. Якщо не вжити заходів, щоб скоротити викиди, то до середини ХХ століття середня глобальна температура приземної атмосфери підвищиться на 1,5 – 4,5 ⁰ С.

Це приведе до перерозподілу опадів, збільшенню числа посух, зміниться режим річкового стоку. Стане верхній шар вічної мерзлоти, що займає в Росії близько 10 млн. км² .рівень Світового океану може піднятися до 2030 року на 20 див., що приведе до затоплення прибережних територій.

Аналіз динаміки кліматичних даних показав, що в 80-х - початку 90-х рр. середньорічні температури на північній половині Східно-Європейської рівнини зросли через теплі зими, відзначена спряженість ареалів максимальної мінливості кліматичних характеристик з географічним розподілом забруднень атмосфери.

У результаті антропогенних викидів парникових газів змінюється клімат, що веде до негативних наслідків практично у всіх областях діяльності людини.

У Росії зміни клімату відіб'ються на сільському, лісовому й водному господарстві. У зоні вічної мерзлоти, (а це близько 55% площі всієї країни), у результаті танення льодів при потеплінні клімату стане руйнуватися господарська інфраструктура, буде нанесений збиток добувної промисловості, транспортним, енергетичним системам, комунальному господарству. Підйом рівня Світового океану приведе до затоплення берегової зони, будуть затоплені населені пункти, постраждає лісове господарство, живий і рослинний мир. Зміна клімату вплине й на здоров'я людини, можливе поширення багатьох видів захворювань.

В 1992 р. країни - члени ООН підписали Конвенцію ООН про зміну клімату, що ратифікована Росією 4 листопада 1994 р. і набула чинності 6 березня 1995 р. Ціль Конвенції - домогтися стабілізації парникових газів в атмосфері на рівні, яке б не допускало небезпечного антропогенного впливу на клімат Землі.

В 1996 р. правительство Росії прийняло федеральну цільову програму ''Запобігання небезпечних змін клімату і їхніх негативних впливів''.

Сумарні промислові викиди вуглецю в Росії в 1990 р. склали близько 650-700 млн. т. Найбільш забруднюючу атмосферу галузями є паливно-енергетична, нафтохімічна, металургійна й транспортна.

Вплив енергетики на стан повітряного басейну визначаються в основному видом палива, що спалюється. Викиди електростанцій, що споживають вугілля, становлять 139 млн. кг у рік окислів сірки, 21 млн. кг окислів азоту, 5 млн. кг твердих часток.

Чорна металургія - наступний по інтенсивності джерело забруднення атмосфери. Величезну роль у забрудненні атмосфери грають викиди сталеплавильних цехів.

Велика кількість вуглеводнів утримується у викидах нафтопереробної й нафтохімічної промисловості. Викид в атмосферу шкідливих речовин на нафтопереробних заводах відбувається через недостатню герметизацію встаткування.

Одне з головних джерел забруднення атмосфери вуглекислим газом - автомобільний транспорт. Автомобіль можна назвати хімічною фабрикою на колесах. На частку автомобіля доводиться 60% всіх шкідливих речовин у міському повітрі. Автомобільні вихлопні гази - суміш приблизно 200 речовин. У них утримуються вуглеводні, - не згорілі або не повністю згорілі компоненти палива, частка яких різко зростає, якщо автомобіль працює на малих оборотах або в момент збільшення швидкості на старті, тобто під час заторів або в червоного сигналу світлофора.

Є кілька шляхів боротьби із цим видом забруднень: технічне вдосконалювання двигунів, паливної апаратури, електронних систем подачі палива; підвищення якості палива, зниження змісту токсичних речовин у вихлопних газах у результаті застосування дожигателей палива, каталітичних каталізаторів; використання альтернативних видів палива.

Відпрацьовані гази автомашин можна знешкодити за допомогою спеціальних пристроїв у системі випуску двигуна автомобіля, називаних нейтралізаторами. Полум'яний нейтралізатор - пристрій для знешкодження

Відпрацьованих газів двигуна автомобіля дожиганием у відкритому полум'ї. Термічний нейтралізатор - термоаккумулирующее пристрій для нейтралізації відпрацьованих газів двигуна автомобіля методом беспламенного спалювання. Рідинний нейтралізатор - пристрій для знешкодження відпрацьованих газів автомобілів