Зміст права власності на природні ресурси

Реферат:

Зміст права власності на природні ресурси

ПЛАН

Вступ.. 3

1. Зміст права власності на природні ресурси. 4

Висновок.. 10

Література.. 12

Вступ

Важливим напрямом забезпечення реалізації права власності на природні ресурси є здійснення його суб’єктами наданих їм прав та виконання покладених на них обов’язків власників природних ресурсів. З цією метою в цивільному, природоресурсному та екологічному законодавстві передбачені норми, які визначають обсяг прав та обов’язків власників земель, вод, лісів, надр та інших об’єктів природного світу.

Зміст права власності як суб’єктивного права складають правомочності по володінню, користуванню і розпорядженню природними ресурсами в межах, визначених законом. Ні в екологічному, ні в цивільному законодавстві України не дається визначення понять "володіння", "користування" і "розпорядження" як складових частин права власності на природні ресурси. Закріплене в ст.2 Закону України "Про власність" визначення поняття права власності як врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном не стосується безпосередньо природних ресурсів, оскільки за чинним законодавством України вони не є майновими об’єктами. У науковій літературі сформульовано визначення понять зазначених правомочностей.

1. Зміст права власності на природні ресурси

Тобто змістом права власності на природні ресурси є сукупність повноважень суб’єктів права власності щодо володіння, користування і розпорядження належними їм природними ресурсами:

Право власника об’єкта природи щодо володіння ним являє собою юридично забезпечену можливість утримувати територію, на якій розташований природний ресурс, земельну ділянку як свою власну, позначити її межі не тільки межовими знаками встановленого зразка, а й природними (дерева, купи) чи рукотворними (тин, piв тощо) об’єктами з метою регулювання чи повної заборони доступу інших oci6 на відповідну територію чи земельну ділянку.

Право володіння - право фактичного (фізичного або господарського) панування над природним об’єктом.

Природно, що фактичне володіння тим чи іншим природним об’єктом, а в даному випадку землею, надрами, лісами, тваринним світом, робить можливим здійснення інших правомочностей: користування та розпорядження ними. Відомо, що неможливо використовувати природні ресурси, не маючи господарського або фактичного панування над ними. Проте правомочність власника природних ресурсів, як об’єктів права власності, має певну своєрідність. Це викликано невіддільністю окремих природних ресурсів від навколишнього природного середовища, їх екологічним взаємозв’язком, неможливістю їх вилучення та перенесення, наприклад, до іншого місця.

Право володіння може належати не лише власнику, але й особі, якій власник передає природний об’єкт на підставі угоди, наприклад, оренди. Власник при цьому не втрачає права володіння. Він перестає здійснювати його, але цілком зберігає можливість мати природний об’єкт у своєму господарстві, у складі майна. Право володіння одним і тим же природним об’єктом належить у таких випадках і власнику, і особі, якій власник передав об’єкт за договором. Тут володіння не відокремлюється від права власності, тому що власник має згідно з законом право на витребування речі з чужого незаконного володіння.

Разом з тим право володіння осіб, що не є власниками, істотно відрізняється від права володіння власника. Право володіння цих осіб має похідний характер. Власнику, крім права володіння, належать також правомочності користування та розпорядження. Інші ж володарі, як правило, повністю позбавлені права розпорядження і мають право користування в межах, встановлених угодою з власником (наприклад, оренди земельної ділянки).

Право володіння завжди повинно мати ту чи іншу правову підставу - титул. Правовою підставою володіння власника є його право власності. Для інших осіб такою підставою може бути угода з власником, адміністративний акт та інші юридичні факти. Екологічне право визнає лише титульне володіння. Якщо особа фактично володіє окремим природним об’єктом, але без належної підстави (титулу), вона вважається незаконним власником.

Право користування об’єктом природи - це юридично надана власнику можливість безпосереднього чи через створену ним юридичну особу господарського та іншого використання земельних та інших природних pecypciв з метою отримання доходів та інших благ від їх корисних властивостей.

З урахуванням екологічної специфіки природних ресурсів як об’єктів права власності під користуванням у даному випадку слід розуміти, забезпечену законом можливість їх безпосередньої господарської експлуатації для наданих цілей шляхом витягу з них їх корисних властивостей у тому числі отримання плодів та інших прибутків.: держава і органи самоврядування, суб’єкти приватної, колективної власності.

Найбільш повно права власника щодо використання природного ресурсу визначені у земельному законодавстві Так, згідно зi ст.90 ЗК власник земельної ділянки, реалізовуючи надане йому законом суб’єктивне право користування нею, має право:

- самостійно господарювати на землі, вирощуючи сільськогосподарські та iнші культури, переробляючи вирощену продукцію чи здійснюючи несільськогосподарську діяльність. Виключним правом власника земельної ділянки є вибір способу її використання відповідно д

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать