Підстави та порядок виникнення права власності на природні ресурси

Реферат:

Підстави та порядок виникнення права власності на природні ресурси

План

Вступ

Підстави набуття права власності

Висновок

Джерела

Вступ

Правовідносини власності і, отже, об’єктивне право власності виникає і припиняється на підставі правових норм і за наявністю певних юридичних фактів. Ці юридичні факти називаються підставами (або засобами) придбання права власності. Це обставини, з якими законодавство пов’язує зміни у формах права власності на землю, надра, води, ліси, тваринний світ та об’єкти природно-заповідного фонду.

Правовідносини власності і, отже, об’єктивне право власності виникають і припиняються, як і будь-які інші правовідносини, на підставі правових норм і за наявності певних юридичних фактів.

Однією з підстав виникнення права державної власності на природні ресурси є націоналізація, конфіскація або перехід у власність держави безгосподарчого природного об’єкта.

Право власності на природні ресурси може виникати на підставі цивільно-правової угоди.

Основним засобом виникнення права колективної і приватної власності на природні ресурси виступає приватизація.

У більшості випадків виникнення права власності на конкретний природний об’єкт у однієї особи означає припинення права власності на цей об’єкт іншої особи (спадщина, застава, дарування, купівля-продаж, обмін). Тому одні й ті ж юридичні факти можуть виступати одночасно підставами і виникнення, і припинення права власності на природні ресурси.

Підстави набуття права власності

Всі підстави виникнення (придбання) права власності на природні ресурси можна поділити на первісні і похідні.

До первісних підстав виникнення права власності належать такі, за яких право власності виникає або вперше, або незалежно від волі попереднього власника (націоналізація і конфіскація природних ресурсів, відтворення природних об’єктів, розведення у неволі).

Похідними є такі підстави набуття права власності, за яких право нового власника ґрунтується на праві попереднього власника (договори, успадкування).

Засоби виникнення (придбання) права власності на природні ресурси залежно від того, чи можуть вони використовуватися всіма власниками або певним колом власників, поділяються на загальні і спеціальні. До загальних належать такі, як одержання природного об’єкта за договором, до спеціальних — конфіскація, націоналізація, реквізиція, що виступають підставою виникнення права власності тільки для держави або придбання частки у спільному майні подружжя, що може бути підставою виникнення права приватної власності громадянина.

У статті 14 Конституції України передбачено, що держава як самостійний суб’єкт набуває і реалізує право власності на природні ресурси відповідно до закону. Однак у законодавстві України не визначені правові підстави набуття державою у власність природних ресурсів, оскільки всі вони, за винятком тих, що перебувають у колективній або приватній власності, вважаються державною. Разом з тим законодавче закріплення права власності Українського народу на природні ресурси потребує визначення в законі підстав і порядку набуття державою власності для задоволення державних і соціально-економічних, екологічних та інших потреб населення.

Держава є особливим суб’єктом правовідносин, і підстави набуття у власність природних ресурсів відрізняються від підстав набуття їх у власність громадянами та юридичними особами. Держава може набувати власність у разі:

— примусового викупу у інших власників для громадських потреб за умови попереднього і повного відшкодування вартості у порядку, передбаченому чинним законодавством;

— примусового вилучення (викуп) для державних і громадських потреб. Це особлива підстава набуття права власності на землю. За чинним земельним законодавством держава має право на вилучення земель укористувачів чи викуп земель у власників для задоволення державних та громадських потреб. Інші особи не наділені такими повноваженнями. Порядок вилучення (викупу) земель для державних чи громадських потреб визначений у главі 4 Земельного кодексу України.

Найважливішою підставою виникнення права власності на природні ресурси у держави стала націоналізація землі таінших природних ресурсів, яка проголошена 24 серпня 1991 року Актом незалежності України, підтвердженим всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року. За своєю сутністю націоналізація була примусовим революційним вилученням природних ресурсів у федеративної держави — Союзу Радянських Соціалістичних Республік і переведення їх у власність України на підставі спеціальних законодавчих прав.

Від націоналізації необхідно відрізняти реквізицію і конфіскацію природних ресурсів, що також є засобами їх примусового вилучення у окремих власників у доход держави.

Реквізиція — це вилучення державою природного об’єкта у власника в державних чи громадських інтересах з виплатою йому повної вартості (ст. 28 Земельного кодексу України). Реквізиція допускається лише у випадках і порядку, встановлених чинним екологічним законодавством.

Конфіскація являє собою безкоштовне вилучення державою природних ресурсів у вигляді санкції за правопорушення. Наприклад, Земельний кодекс України (ст. 114) передбачає вилучення з приватної власності земельної ділянки, якщо судом буде встановлено придбання її за рахунок доходів, отриманих від злочин

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать