Кислі рунти

Кислі ґрунти

ВСТУП

В умовах ринкових відносин та переходу на нові форми господарювання, загострилися проблеми ресурсо- та енергозбереження, підтримання екологічної стабільності і підвищення продуктивності кислих ґрунтів. Перед науковцями та агровиробниками постала невідкладна задача з розробки та упровадження у виробництво таких агрозаходів, які об’єднують, здавалося б несумісні принципи підвищення продуктивності зі стабілізацію екологічного стану кислих грунтів та одночасною економією енергетичних і матеріальних ресурсів.

Враховуючи широке розповсюдження кислих грунтів як у світі, так і у державі, стає зрозумілим важливість екологічної і соціальної значимості розробки і застосування сучасних агрозаходів з підвищення їх родючості та запобігання деградації. Ці занадто важливі агрозаходи повинні гармонійно поєднувати застосовані навантаження (системи обробітку, використовуємі добрива і меліоранти, речовини захисту рослин) з підтриманням агроекологічного стану самих грунтів на певному рівні, який забезпечує нормальний розвиток і зростання рослин.

Особливо важливе значення ці агрозаходи мають при застосуванні їх на опідзолених кислих грунтах Полісся та Лісостепу, більшості яких притаманний слабо розвинений органо-мінеральний комплекс, з переважно грубим гранулометричним складом і, відповідно, низьким вмістом гумусу та кислою реакцією середовища.

Усунення надлишкової ґрунтової кислотності шляхом хімічної меліорації відомо з часів зародження землеробської культури. Водночас сучасний агрохімічний моніторинг засвідчує, що призупинення реалізації агрозаходів з вапнування кислих ґрунтів є особливо небезпечним через те, що кисле середовище ґрунту, як відомо, не тільки обмежує отримання якісного і прибуткового урожаю, але й сприяє інтенсифікації процесів накопичення важких металів і радіонуклідів у рослинницькій, а за трофічним ланцюгом і у тваринницькій продукції, підвищеному їх вимиванню у підгрунтово-дренажні води. В цілому названі явища ускладнюють агроекологічну ситуацію в регіонах розповсюдження кислих ґрунтів, що унеможливлює поступовий перехід цих регіонів на сталий соціально-економічний розвиток.

В сучасних умовах реформації сільськогосподарського виробництва, коли в аграрному секторі значно збільшилась частка приватних господарств, проводити агромеліоративні заходи з відтворення родючості кислих ґрунтів за існуючими традиційними і часто екологонебезпечними та енерговитратними технологіями меліорації недоцільно. Відродження хімічної меліорації кислих ґрунтів повинно базуватись на принципово нових підходах з використанням новітніх ресурсозбережувальних технологій.

1. Розповсюдження кислих грунтів (площі, номенклатура, властивості, продуктивність).

1.1 Розповсюдження та площі.

На Україні ґрунти з надлишковою кислотністю, яка лімітує нормальний розвиток та зростання сільськогосподарських культур, широко розповсюджені в зоні Полісся, Прикарпаття, гірських Карпат, Закарпаття та на півночі Лісостепу. Серед земель сільськогосподарського використання майже 21 %, або 8,5 млн. га займають кислі ґрунти.

За даними ННЦ „Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського” в Україні нараховується біля 9,7 млн. га ґрунтів з кислою реакцією. З них 4 млн 790 тис. га орні землі, в тому разі сильнокислі (рНсол. £4,5) – 382 тис. га, середньокислі (4,5 < рНсол. £5,0) – 1 млн 307 тис. га і слабокислі (5,0 < рНсол. £5,5) – 3 млн 101 тис. га (табл..1). Під пасовиськами, сіножатями та іншими природними угіддями зайнято ще біля 4 млн. га кислих ґрунтів. Крім цього, за даними Держводгоспу України, серед осушуваних земель біля 860 тис. га займають кислі ґрунти.

Таблиця 1

Площа орних ґрунтів за ступенем кислотності, тис. га