Екологія й економіка

Реферат

«Екологія й економіка»

Найбільш загальний філософський зміст, що відповідає сучасному широкому розумінню екології як області знань, складається в розгляді й розкритті закономірностей розвитку якесь сукупності організмів, предметів, компонентів співтовариств і співтовариств у взаємодіях у системах біогеоценозів, нообиогеоценозов, біосфері з погляду суб'єкта або об'єкта (як правило, живого або за участю живого), прийнятого за центральний у цій системі. Розглянутим об'єктом може бути й промислове підприємство, галузь народного господарства або людська діяльність у цілому на Землі.

У цей час бурхливо розвивається экологизация різних дисциплін, під якою розуміється процес неухильного й послідовного впровадження систем технологічних, управлінських і інших рішень, що дозволяють підвищувати ефективність використання природних ресурсів і умов поряд з поліпшенням або хоча б збереженням якості природного середовища (або взагалі середовища життя) на локальному, регіональному й глобальному рівнях. Існує поняття й экологизации технологій виробництва, суть якого складається в застосуванні заходів щодо запобігання негативного впливу на природне середовище. Здійснення экологизации технологій виробляється розробкою набруднити технологій або технологічних ланцюгів, що дають на виході мінімум шкідливих викидів. Широким фронтом у цей час ведуться дослідження із установлення меж припустимих навантажень на природне середовище й розробці комплексних шляхів подолання виникаючих об'єктивних лімітів у природокористуванні. Це також ставиться не до екології, а до эконологии - наукової дисципліни, що досліджує “эконэкол”. Эконэкол (економіка + екологія) - позначення сукупності явищ, що включають суспільство як соціально-економічне ціле (але насамперед економіку й технологію) і природні ресурси, що перебувають у взаєминах позитивного зворотного зв'язку при нераціональному природокористуванні. Як приклад можна привести швидкий розвиток економіки в регіоні при наявності більших ресурсів середовища й гарних загальних екологічних умов, і навпаки, технологічно швидкий розвиток економіки без обліку екологічних обмежень приводить потім до змушеного застою в економіці.

У цей час багато галузей екології мають яскраво виражену практичну спрямованість і мають велике значення для розвитку різних галузей народного господарства. У зв'язку із цим з'явилися нові науково-практичні дисципліни на стику екології й сфери практичної діяльності людини: прикладна екологія, покликана оптимізувати взаємини людини з біосферою, інженерна екологія, що вивчає взаємодію суспільства із природним середовищем у процесі суспільного виробництва, і ін.

У цей час багато інженерних дисциплін намагаються замкнути в рамках свого виробництва й бачать своє завдання тільки в розробці замкнутих, безвідхідних і інших "екологічно чистих" технологій, що дозволяють зменшити свій шкідливий вплив на природне середовище. Але завдання про раціональну взаємодію виробництва із природою подібним шляхом повністю не вирішити, тому що в цьому випадку один з компонентів системи - природа - виключається з розгляду. Вивчення процесу суспільного виробництва з навколишнім середовищем вимагає застосування як інженерних методів, так і екологічних, що привело до розвитку нового наукового напрямку на стику технічних, природних і соціальних наук, називаного інженерною екологією.

Особливістю енергетичного виробництва є безпосередній вплив на природне середовище в процесі витягу палива і його спалювань, причому зміни, що відбуваються, природних компонентів є досить наочними. Природно-промислові системи залежно від прийнятих якісних і кількісних параметрів технологічних процесів відрізняються друг від друга за структурою, функціонуванню й характеру взаємодії із природним середовищем. У дійсності навіть однакові по якісних і кількісних параметрах технологічних процесів природно-промислові системи відрізняються друг від друга неповторністю екологічних умов, що приводить до різних взаємодій виробництва з навколишньою його природним середовищем. Тому предметом дослідження в інженерній екології є взаємодія технологічних і природних процесів у природно-промислових системах.

Природоохоронне законодавство встановлює юридичні (правові) норми й правила, а також уводить відповідальність за їхнє порушення в області охорони природної й навколишньої людини середовища. Природоохоронне законодавство містить у собі правову охорону природних (природних) ресурсів, природних охоронюваних територій, природного навколишнього середовища міст (населених місць), приміських зон, зелених зон, курортів, а також природоохоронні міжнародно-правові аспекти.

Законодавчі акти про охорону природної й навколишньої людини середовища включають міжнародні або урядові рішення (конвенції, угоди, пакти, закони, постанови), рішення місцевих органів державної влади, відомчі інструкції й т.п., що регулюють правові взаємини або встановлюють обмеження в області охорони природного середовища, що оточує людини.

Наслідку порушень природних явищ переходять границі окремих держав і вимагають міжнародних зусиль в охороні не тільки окремих экосистем (лісів, водойм, боліт і т.п.), але й всієї біосфери в цілому. Всі держави випробовують занепокоєння за долю біосфери й подальше існування людства. В 1971 році ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань утворення, науки й культури), до складу якої входить більшість країн, прийняла Міжнародну б