Экзамен по экологии

1. Об”єктивні умови розвитку еколого-правових норм

Об'єктивні передумови розвитку еколого-правових норм — реально існуючі природні і соціальні умови виникнення і становлення за­гальнообов'язкових правил в галузі викорис­тання природних ресурсів, збереження (охо­рони) природного довкілля та захисту люди­ни від несприятливого навколишнього природного середовища.

Життєво необхідні екологічні потреби : Матеріальні, Біологічні (фізіологічні), Духовні(естетичні)

Форми задоволення екологічних потреб - Використання природних ресурсів; Збереження (охорона) природного довкілля та його компоненті; Захист (охорона) людини від несприятливого (небезпечного) стану природ­ного довкілля.

Способи задоволення (забезпечення) екологічних інтересів – Регулятивні; Забезпечувальні (дозволи, обмеження, заборони, регламенти, державно - правові екологічні норми)

2. Поняття управління в галузі екології

Управління в галузі екології — урегульовані правовими нор­мами суспільні відносини, в яких реалізується діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, гро­мадських об'єднань, що спрямована на забезпечення ефек­тивного використання природних ресурсів, охорони на­вколишнього природного середовища, екологічної безпе­ки юридичними і фізичними особами, дотримання еко­логічного законодавства, попередження екологічних пра­вопорушень та захист екологічних прав громадян

Ознаки управління в галузі екології

1) Різновид соціального управління що регламентується правовими нормами

2) Система правових норм, які регулюють суспільні відносини щодо управлін­ня в галузі екології, визна­чає його мету і завдання, функції в цій сфері, повно­важення і функції суб'єк­тів управління, права і обов'язки фізичних і юридич­них осіб та порядок їх взає­мовідносин

3) В основу управління в галузі екології покладено цілеспрямовану діяльність органів держави, місцево­го самоврядування та гро­мадських об'єднань (суб'єктів управління)

4) Діяльність суб'єктів управління спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони навко­лишнього природного се­редовища, екологічної без­пеки

5) Функції суб'єктів управ­ління передбачають орга­нізацію, погодження, ко­ординацію і контроль за ді­яльністю інших суб'єктів управлінських правовідно­син.

6) Державно-правове за­безпечення дотримання вимог екологічного зако­нодавства, попередження і 'упередження екологічних правопорушень та заходів щодо захисту екологічних прав громадян

3. правовий режим заповідників і заказників

З А К О Н У К Р А Ї Н И “Про природно-заповідний фонд України” - Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають

під особливою охороною.

До природно-заповідного фонду України належать:

природні території та об'єкти - природні заповідники , біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники , пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:

заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;

пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.

Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково обгрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Природні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них,

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать