Стилі сучасної хореографії сьогодення

Реферат на тему:

Стилі сучасної хореографії сьогодення

Вихід України на світовий культурний простір після проголошення Незалежності сприяв активному проникненню до країни великої кількості нових художніх форм, опанування якими за радянських часів було неможливо в зв’язку з їх невідповідністю принципам соцреалізму. Тому нинішній розвиток сучасних форм хореографії, розширення сфери інтересів вітчизняних фахівців завдяки вивченню більшого різноманіття їх стилів і видів відбувається під знаком інтеграції в галузі культури та мистецтв. Активне співробітництво та обмін досвідом між українськими та зарубіжними фахівцями відкрили необмежені можливості для творчого пошуку, проте недостатня теоретична база, нечітке усвідомлення характерних ознак різних напрямків сучасної хореографії призвели до змішування різних за сутністю стилів та видів. В результаті утворилися нерегламентовані художні форми, які не можна було однозначно класифікувати.

Наукові роботи стосовно даної проблематики проводились у дисертаційних дослідженнях із мистецтвознавства: Пастух В.В, Кохана Т.Г., Васильєвої Л.Л., Романенко В.І., Білаша П.М., Бернадської Д.П.. У данних дослідженнях аналізувались і розглядались окремі танцювальні форми модерністичного, імпресіоністичного танцю, музичні форми джазу, року, імпресіонізму на вітчизняному тлі, а також балетмейстерське мистецтво в Україні початку ХХст..

Джаз (від англ. jazz: як дієслово – збуджувати, активізувати, захоплювати; як іменник – міць, поривчастість, екстаз) – стиль у сучасній хореографії афро-американського походження. На сьогодні в сучасній хореографії (танці та балеті) джаз має свої характерні ознаки: акцент на емоційному стані та індивідуальній виконавчій майстерності людини, що імпровізує на джазову, популярну чи іншу музику, „свінгуванні та пульсації”, повній розслабленість тулуба, позі „колапсу”, значної рухливості корпусу, обертових рухах тазостегнової частини тіла, багатосинкопованості у рухах тощо. Джаз, маючи свої неповторні ознаки, в той же час зазнавав впливу африканського, класичного, бального танців. Серед представників джазового стилю сьогодення хотілося б визначити найбільш визначних його представників Ріка Одумса та Бенджаміна Феліксдала. Їх техніці притаманна повна воля тазостегновій частині тіла, м’якість і пластичність рук і тулуба, техніка джаз- танцю поєднана із виразними засобами класичного танцю, свінгування та пульсуючий елемент, а також розтягуючі рухи і широка амплітуда вдало поєднується із динамікою та віртуозністю.

Теп – стиль у сучасній хореографії американо-ірландсько-російського походження1 . У США цей стиль називають тепом, в Росії та Україні – чечіткою чи степом, в Ірландії – жигою. На сьогодні у сучасній хореографії (танці та постановки) теп визначив свої характерні риси: акцент на індивідуальну майстерність, імпровізаційність та чіткий удар і ритм, легкість, незначна робота корпусу порівняно з ногами, які відповідають за головну техніку. Теп, маючи свої особливості, зазнав впливу афроамериканського, російського та ірландського „ударного” танцю. Сучасні танцювальні трупи, які працюють у теп стилі розподіляються за національними ознаками. Серед таких труп на сьогодні хотілось б виділити „Рівер денс”(Ірландія), „Лорд балет”(Ірландія), високопрофесійні шоу –трупи теп танцю, які працюють у ірландській техніки стилю теп. Головна особливість цієї техніки є віртуозне вистукування лише ногами, при статичному тулубі. „Танцювальна трупа Кірсанова” (Росія-Москва), „Джаз теп данс” (Україна -Київ), російська та українська трупи теп танцю з притаманний їм синтезі американо-европейській та російський техніці стилю теп. Головна особливість цієї техніки є імпровізаційна манера виконання, свінг, віртуозна техніка вистукування ніг поєднується із рухливим тулубом.

Модерн − стиль у сучасній хореографії американського походження. На сьогодні у балетах він трансформувався у стилістику, що відображає інтуїтивне відчуття, індивідуальне суб’єктивне ставлення до художьної творчості, інтуїція як попередник враження, почуття, відчуття, імпульсу, емоції, що являють собою філософські положення естетики інтуїтивізму А.Бергсона. У сучасних хореографах-послідовниках М. Грехем простежується звернення до психоаналізу З. Фрейда, це виявляється у складній психологічній лексиці та техніки contraction & release. Головними особливостями стилю модерн, який функціонує сьогодні є авторські танцювальні техніки та балетні нововведення – стиснення та розширення, підйомів та падінь, виразного руху, спіральних та штопорних обертів; присутність у балеті глибоких психологічних хвилювань, показ технічних зусиль у танцювальній лексиці, поєднання драматичного (сюжетного) та абстрактного (безсюжетного) жанру у балеті, використання пересувних декорацій, орнаментації, жіночих суконь вільного фасону, із закритими рукавами та довгою спідницею (солнце-кльош), метаморфози із тканинами, абстрактні експериментації зі звуком і рухом. На сьогодні яскравим представником стилю модерн є Мерс Канінгем та його балет „Океан”. Убалеті відсутній сюжет, емблемою служить коло, у мизиці присутньо багато звуків, шумів, тріска. Репрезентується гра світла і тіні, у техніки танцю багато кутових позицій і поз, багато рухів мають звичайний побудовий вигляд. Синтезуються техніки модерн –танцю, контемпорарі данс, імпровізації.

Рок і поп – стиль у сучасній хореографії, афро-американського, та американо-європейськ