Поняття про спреди

Поняття про спреди

Купуючи у магазинах вершкове масло, багато хто з нас навіть не здогадувався, що споживає спред, який не один рік вдало маскувався під натуральний продукт.
У вересні закінчився перехідний період для запровадження національних стандартів “Масло вершкове. Технічні умови” і “Спреди та суміші жирові. Загальні технічні умови”, передбачений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 173 від 29 червня 2006 року. Нові вимоги фактично змусили виробників, які часто називають вершковим маслом навіть суміш, що містить до 90% рослинного жиру, припинити дезінформацію покупців. Треба сказати, юридично ці стандарти вже набрали чинності з липня нинішнього року. Але для того, аби виробники освоїлися, і було встановлено цей перехідний період. Відповідно до нових стандартів, підприємства мають чітко розмежувати натуральне масло і спреди.

Стандарти вимагають, щоб на кожній упаковці масла і на транспортній тарі чітко зазначали: назву й адресу підприємства-виробника, його товарний знак (за наявності), телефон й адресу виробництва, повну назву масла, склад продукту, кінцеву дату споживання або дату виготовлення і термін його придатності, умови зберігання, масу нетто і брутто, а також інформацію про харчову й енергетичну цінності (калорійність) 100 г продукту, номер партії, штрих-код, маніпуляційні знаки “Берегти від вологи” та “Берегти від нагрівання” тощо.

Терміном “спред” позначають продукт (як записано в стандарті, емульсія типу “вода в жирі”), що разом з молочним жиром містить рослинний, а також вітаміни, наповнювачі та харчові добавки. Частка молочного жиру у спредах має бути не менш як 25%, а загального жиру — від 50 до 85 відсотків.

Нові правила виокремлюють також і поняття “жирова суміш”. Це мікс молочного і рослинного жирів з масовою часткою загального жиру не менш як 99%, причому частка молочного жиру становить не менш як чверть. До складу жирових сумішей дозволяється додавати фарбники, ароматизатори, антиоксиданти, вітаміни.

Споживачам, які підзабули смак справжнього вершкового, можна нагадати, що масло важко ріжеться, якщо полежить у морозилці — стає крихким. Спред — плавно, м’яко намазується навіть після заморожування. Та головне: щоб уникнути фальсифікацій, новими стандартами заборонено в назві спредів і жирових сумішей вживати слово “масло” окремо чи у словосполученнях.

Хоча до кінця року виробників за використання старих споживчих обгорток усе ще не штрафуватимуть. Проте загальна транспортна упаковка має містити написи, відповідно до нових стандартів, уже з 1 вересня. Так само мають бути прописані всі дані про сам продукт у супроводжувальних документах.

Що таке спред і чи можна його їсти?

Ось тільки справжнього масла на прилавках крамниць стає все менше. Статистика переконує, що до цієї категорії продуктів відноситься лише кожна четверта пачка, що продається. Все інше — так звані спреди. Це поняття, яке не так давно увійшло до нашого вжитку, маловідоме більшості покупців. Причин тут дві. По-перше, тільки 2004 року з'явився спеціальний стандарт, який вводить в офіційний ужиток цю назву. По-друге, виробники молочної продукції вважають за краще або взагалі не використовувати жодних назв, або пишуть найменування «спред» найдрібнішим шрифтом у якомусь малодоступному місці пачки. Що ж таке спред, який ми все частіше купуємо замість традиційного вершкового масла? Сама назва походить від англійського слова spread (те, що можна розмазати) і позначає комбіновані масла, виготовлені не тільки з тваринних, але й рослинних жирів. При цьому частка тваринних не повинна бути меншою за 39%.

Але й самі спреди діляться на три підвиди: при вмісті більше 50% молочного жиру їх називають вершково-рослинними, при вмісті від 15 до 49% молочного жиру — рослинно-вершковими, а при повній відсутності молочного жиру — рослинно-жировими. Природно, що перший у цій класифікації найближчий до натурального вершкового масла, а останній — це вже чистий маргарин. Та й сама назва «м'які» або «легкі» масла з'явилася у нас саме тому, що маргарини (якими, по суті, вони й були) мали в нашій країні не дуже хорошу репутацію. Це було таке собі масло для бідних, яким замінювали дефіцитне вершкове масло хорошої якості. Межею всіх мрій було «Селянське», смак якого здатен був посперечатися з найвишуканішими делікатесами. Тому розраховувати на успішне просування на ринку продукту під назвою «маргарин бутербродний» було б даремно. Так і з'явилися на наших прилавках красиві пачки і пластикові контейнери з етикетками «легких масел», прикрашеними пасторальними зображеннями корови, звичними для нас назвами і брендами. Ми щиро дивувалися, чому цей смак такий несхожий на звичний; чому «масло» не замерзає навіть у холодильнику; чому на сковорідці перетворюється на дивну рідину? Особливо образливо це було тому, що за ціною згаданий продукт майже не відрізнявся від масла. До речі, на заході, де спреди дуже поширені, вони десь удвічі дешевші й не намагаються маскуватися під натуральні, будучи окремим, дуже прибутковим видом продуктів. У них навіть різні назви. В англомовних країнах вершкове масло позначають словом butter, а рослинне — oil. І не дай Боже продавцям і виробникам їх переплутати!

Що шкідливо, а що — ні

М'яке масло спочатку й було лише імпортним, але останнім часом випускається чимало хороших за якістю спредів і в Україні. Відмінність спредів від маргарину в тому, що в перших