Російська класична музика

Реферат

на тему:

Російська класична музика

Російська класична музика бере свій початок в російській народній творчості. Поступово, протягом століть вироблялися ті особливості і риси, які міцно увійшли в російську класичну музику і створили її національний характер.

На противагу реакційній тенденції придворних кіл царської Росії і великих дворян-поміщиків, які раболіпствували перед музичною культурою західноєвропейських країн і не визнавали самобутньої творчості свого народу, почала створюватись російська класична музика на народній основі. Серед співаків і музикантів все більше ставало вихідців з народу. Багато з них виявились надзвичайно обдарованими і виросли великими майстрами-професіоналами. Саме вони і були виразниками національних прагнень у розвитку російської музики і творцями кращих музичних творів свого часу.

На протязі XVIII ст. розвивається жанр російської побутової пісні, побутового романса. У першій половині XVIII ст. набувають поширення триголосні канти — пісні, різноманітні за змістом: урочисті, переможні, ліричні, жартівливі і т. п.

В середині XVIII ст. набувають поширення одноголосні пісні, романси ліричного змісту, близькі за текстом і інтонацією до народної пісні з супроводом гітари або фортепіано, а іноді і гуслів. У 1759 р. виходить перший друкований збірник романсів Г. Теплова під назвою «Между делом безделье». Багато романсів і пісень з'являється без зазначення імені автора. У другій половині XVIII ст. великою популярністю користуються романси і пісні Дубянського, ІКозловського і Жиліна, зокрема «Стогне сизий голубочок» Дубянського, «Мила ввечері сиділа» Козловського та ін. Разом з вокальною починає розвиватися і інструментальна музика.

З'являються блискучі виконавці-віртуози, зокрема такі, як скрипаль І. Хандошкін та ін. Багато композиторів створює різноманітні твори для фортепіано, скрипки, гітари. Кращими зразками інструментальної музики того часу є варіації на народні теми і сонати Хандошкіна, Бортнянського та ін.

В кінці XVIII ст. почали створюватись перші російські опери, зокрема «Мельник, чарівник, обманщик і сват» Соколовського-

Фоміна та ін. Ці опери були написані на російський побутовий сюжет, в них дістали відображення російські народні мелодії.

На початку XIX ст. з'являється група обдарованих композиторів — О. Л. Гурільов, О. Г. Варламов, О. О. Аляб'єв та О. М. Верстовський. Головне місце в їх творчості займали романси і пісні, найбільш відомими з яких є «Матушка-голубуш-ка», «Не шуми ты, рожь», «Однозвучно гремит колокольчик» Гурільова; «Что мне жить и тужить», «На заре ты ее не буди» Варламова; «Соловей» Аляб'єва та ін. Основне значення цих композиторів, попередників і сучасників Глінки, полягає в тому, що в їх творчості значно розширено тематику, поглиблено лірику, використано багато текстів Пушкіна і Лєрмонтова («Я вас любив» Аляб'єва, «Біліє парус одинокий» Варламова та ін.).

Поряд з лірично-побутовою тематикою з'являється тематика, пов'язана з мотивами любові до вітчизни, туги за батьківщиною («Иртыш», «Вечерний звон» Аляб'єва), соціального протесту («Кабак», «Жебрачка» Аляб'єва). В той час співаються пісні, близькі до типу балади («Песня разбойника», «Песня Офелии» Варламова). У зв'язку з розширенням тематики збагачуються ї поглиблюються і засоби виразності у вокальній і в фортепіанній партіях, ускладнюється гармонія. Дедалі ширше використовуються елементи російської народної пісні як селянської, так і міської. В окремих випадках це настільки яскраво виявлено, що деякі пісні, складені цими композиторами, довгий час вважались народними. Це було,наприклад, з піснею «Красный сарафан» Варламова.

У творчості Верстовського основне місце посідають опери, з яких найбільш відомою є опера «Аскольдова могила». В ній використовується древньоруський сюжет і елементи російської і польської народних пісень. Опера «Аскольдова могила» складається з багатьох арій, пісень і хорів, проте в ній немає ще достатньої зв'язності і цільності, музично-драматичного розвитку, мало єдності як у сюжеті, так і в музиці.

Музика цього періоду була основою для розвитку російської національної музичної школи. Вона розвивалася у боротьбі проти прагнень вищого суспільства насаджувати західну музику, особливо італійську і французьку опери.

Остаточно формується російська класична музика в творчості М. І. Глінки. Тільки Глінка зумів поєднати в своїй музиці самобутність, народний характер музики з високою майстерністю, зумів вкласти в свої твори глибокий ідейний зміст. Він є основоположником російської класичної музики.

Глінка є творцем народно-героїчної опери «Іван Сусанін» — першої російської історичної і реалістичної опери. Опера «Іван Сусанін» була зразком для багатьох народно-героїчних монументальних опер і ораторій, в яких широко показані почуття і переживання народу, пов'язані з різними драматичними або трагічними подіями його життя. Такі, наприклад, опери «Псковитянка» Римського-Корсакова, «Борис Годунов» Мусоргського, «Князь Ігор» Бородіна, ораторія «На полі Куликовому» і опера «Декабристи» Шапоріна.

Друга опера Глінки — «Руслан і Людмила» — відкрила шлях епічно-казковим російським операм, як-от: «Садко» Римського Корсакова та ін. В той же час вона справила вплив і на такі опери, як «Князь Ігор». В ній ми зустрічаємо той самий билинний, богатирський склад, розгорнуті арії-портрети, елементи східної музики.

Молодший сучасник Глінк