Розвиток декоративно-прикладного мистецтва в Україні

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Реферат на тему: «Розвиток декоративно-прикладного мистецтва в Україні»

Студентки 2 курсу 4 групи

товарознавчого факультету

Сімаковської Олександри

Олегівни

Київ 2009

Процес докорінних перетворень, що відбувається сьогодні в Україні захопив усі сфери життя суспільства, в тому числі й духовну. Активне зростання національної української самосвідомості викликало величезний громадський інтерес до всіх проявів національної культури, до глибинних витоків традиційного народного мистецтва.

Українське народне і професійне декоративно-прикладне мистецтво набуло широкого визнання у нашій країні та за кордоном. У його рівних образах, зручних утилітарних формах і динамічних мотивах орнаменту містяться символи втаємниченої, чарівної природи. Сучасний етап розвитку вітчизняного мистецтвознавства позначений новим розумінням широкого кола явищ і проблем українського декоративно-прикладного мистецтва, переосмисленням доробку попередників, особливо в царині ідейного і теоретичного підґрунтя мистецтва.

Пропоноване дослідження покликане акцентувати увагу на стилізацію як засіб художньо-образного зображення дійсності, яку він виконує у всіх видах декоративно-прикладного мистецтва.

На сучасному етапі актуальність цієї проблеми здобуває новий ракурс у виявленні філософського підґрунтя та змістовності у засобах стилізації - від узагальнення до знаків -символів, від спрощення до перетворення.

З усієї опрацьованої літератури можна відзначити працю мистецтвознавців Антоновича Є.А., Захарчук-Чугай Р. В. та Станкевича М.Є. «Декоративно-прикладне мистецтво», що видана у Львові 1992 р. Цим дослідженням внесено вагомий вклад у вивчення творів декоративно-прикладного мистецтва України.

Систематизовано і проаналізовано літературні джерела, особливу увагу приділено публікаціям про роль стилізації у декоративно-прикладному мистецтві, що дало змогу зробити висновок про явно недостатню увагу на цей засіб художньої творчості та на недостатню кількість інформації з цієї теми/ Однак, слід віддати належне тим вченим, котрі все ж таки працювали над дослідженням та фіксацією тих мистецьких явищ, які відбувалися на Україні.

Так у праці „Українське мистецтво (від найдавніших часів до початку XX століття)" - виданій у 1976 році, авторами якої є Ю. Негльовський, Д. Степанюк, коротко, але дуже ґрунтовно, розглядаються основні явища у творенні та розвитку українського мистецтва, усіх його видів і жанрів.

У книзі «Декоративно-прикладне мистецтво» авторів Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В. та Станкєвича М.Є. зазначено, що українське народне і професійне декоративно-прикладне мистецтво набуло широкого визнання у нашій країні та за кордоном. У його предковічних образах, зручних утилітарних формах і динамічних мотивах орнаменту містяться символи втаємничної, чарівної природи, складні перипетії нашої історії, особливості побуту, доброта і щедрість душі українського народу.

Мистецтво – поліфункціональне за своєю суттю - було не тільки відображенням і пізнанням життя, а й своєрідною його моделлю. Однак при різних соціальних функціях воно зберігало цілісність, внутрішню єдність. В первісну епоху ще не було стійкого поділу праці, диференціації суспільної відомості.

Єдність, нерозчленованість практичної і духовної діяльності закономірно характеризується художнім синкретизмом. Словесні, музичні, хореографічні засоби ще не були самостійними, а перебували в стані взаємозв’язку та взаємопроникнення. Їх виділення, відокремлення – процес в історії художньої творчості порівняно пізній, вікінг виходить за межі первісного мистецтва.

Поступово в класовому суспільстві мистецтво розмежовувалося на два русла – народне і професійне, тобто таке, що спирається на спеціальну, систематичну художню освіту. Прогресивне професійне мистецтво завжди правдиво відбиває життя народних мас, їхні ідеї та прагнення.

Людина живе в оточенні краси і різнобарвності, витонченості форм природи, уміє бачити красу в навколишньому світі і сама творить предмети краси. Мистецтво творити оздоблювати ужиткові вироби з'явилося і удосконалювалося з часу появи людства на землі Уміння прикрашати своє оточення розвивалося у взаємозв'язку з потребами людини: створити житло своє естетичнішим, оздобити посуд, одяг, різні побутові речі. Це мистецтво поступово набувало своїх регіональний особливостей, входило в національну культуру, звичаї народу.

У всезагальній народній культурі важливу роль відіграє декоративне мистецтво - широка галузь мистецтва, яка художньо-естетично формує матеріальне середовище створене людиною, втілює в собі талант народу, його мудрість, розуміння краси і доброти його життєствердне світобачення. Воно нерозривно поєднане з магічно-обрядовою і господарською діяльністю людини. Між звичайними побутовими творами з дерева глини каменю і творами-предметами народного мистецтва не існує чіткої межі. Якщо народний майстер свідомо і цілеспрямовано посилює художню виразність форми конструкції і цілісності орнаментальних структур, то такий виріб сприймається емоційно-чуттєво стає не лише предметом, а твором мистецтва.

Декоративно-прикладне мистецтво - предметно духовний світ людини - включає в себе численні види художньої практики. Це плетіння і ткання, розпис і вишивка, різьблення і виточування тощо. Одні