Використання засобів фізкультури для ефективного розвитку гнучкості

1.Вступ.

Я присвячую свій реферат темі гнучкості. Люди ходять до тренажерних залів щоб збільшити м’язи, здобути силу; бігають вранці щоб розвинути витривалість; роблять дихальні вправи щоб бути врівноваженими. Проте, деякі з них забувають про розвинення суглобів, їх рухливості та еластичності. Адже саме це сприяє збереженню молодості, легкості рухів навіть в літньому віці. З усіх видів фізичних вправ я надаю перевагу йозі та східному танцю. Тому що вони забезпечують тіло всіма необхідними вправами без надмірного навантаження. Йог не бігає і не стрибає, його вправи повільні, з чергуванням напруги та розслаблення, з дуже розвиненою гнучкістю суглобів і врівноваженістю. Отже, виконання вправ на гнучкість сприяє зміцненню суглобів, підвищенню міцності та еластичності м’язів, зв’язок та сухожиль, удосконаленню координації, ефективному оволодінню технікою фізичних вправ, уникненню травм. Розвиток гнучкості є дуже важливим для нашого організму

2.1. Поняття гнучкості.

Структура опорно-рухового апарату людини дозволяє їй виконувати рухові дії з великою амплітудою. Проте, часто через недостатню еластичність м’язів, зв’язок і сухожиль вона не може повністю реалізувати ці можливості. Водночас, якщо у людини належним чином не розвинена рухомість у суглобах, то вона не зможе оволодіти технікою багатьох рухових дій.

Рухливість у суглобах позначають терміном гнучкості.

Розрізняють активну і пасивну гнучкість. Під активною гнучкістю розуміють здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою за рахунок активності груп м’язів, що оточують відповідний суглоб.

Наприклад, в положенні стоячи спиною до гімнастичної стінки повільно піднімаємо ногу, якомога вище. Показники активної гнучкості характеризуються не тільки ступінь розтягнутості м’язів – антагоністів, а і силу м’язів, котрі рухають відповідні частини тіла.

Під пасивною гнучкістю розуміють здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою за допомогою зовнішніх сил. Наприклад, та сама вправа може бути виконана з допомогою своїх рук. Людина обхвачує ногу руками і притягує її до грудей. Показники пасивної гнучкості завжди вищі за показники активної гнучкості. Різниця між ними називають резервом гнучкості.

Гнучкість обох видів досить специфічна для кожного суглоба. Це означає, що високий рівень рухомості у плечових суглобах не забезпечує рівня рухомості у гомілковостопних.

Таким чином, виникає необхідність різнобічного розвитку гнучкості в процесі загальної фізичної підготовки.

Рівень гнучкості обумовлюється такими основними факторами: еластичними властивостями м’язів і сполучної тканини, ефективністю нервової регуляції м’язового напруження, а також структурою суглобів. Активна гнучкість визначається також рівнем розвитку сили і досконалістю координації.

Перехід за межі індивідуального порогу розтягнення м’язів і сухожиль на конкретному етапі удосконалення стимулює дію так званого комплексу Гальдті – захисної сухожильної реакції на перерозтяжність, згідно з якою виникає захисне напруження нервово-сухожильного веретена, що перешкоджає подальшому розтягуванню м’язів.

2.2. Особливості гнучкості у різних людей.

Гнучкість природно зростає до 14-15 років. Надалі вона стабілізується, а у 16-17-річному віці починає прогресивно погіршуватись. Високі темпи її природного приросту у дівчат спостерігаються від 7 до 8, від 10 до 11 або від 12 до 14 років, а в хлопців від 7 до 11 та від 14 до 15 років. Якщо не застосовувати вправи з розвитку, то уже в юнацькому віці амплітуда рухів практично в усіх суглобах починає поступово зменшуватись.

Рівень гнучкості також залежить від структури тіла. За однією з класифікацій, виділяють чотири типи будови тіла: астеноїдний, тора кальний, м’язовий, дигестивний.

Для астеноїдного типу характерні тонкий кістяк, вузькі плечі й таз, плоска грудна клітка, іноді звужена донизу, мускулатура розвинена слабо, тонус її млявий, має місце незначне накопичення жирової тканини. Особливості торакального типу — вузький кістяк, грудна клітка циліндричної форми, мускулатура й жирова тканина розвинені помірно, м’язова маса невелика, але тонус її високий. У м’язового типу більш масивний скелет, ніж у представників торакального типу, грудна клітка циліндричної форми, м’язова тканина розвинена добре, жировідкладення середнє, кістковий рельєф згладжений. Вони відрізняються своїми поперечними, а не поздовжніми розмірами. Люди дигестивного типу характеризуються значним накопиченням жирової тканини, грудна клітка в них конічної форми — коротка та розширюється донизу, живіт круглий, із жировими складками. Жирові складки утворюються на спині, боках, животі, кісткового скелета майже не видно. Крім цих типів існують змішані, перехідні.

Результати досліджень свідчать, що в астеноїдного типу досить низький рівень витривалості, сили, гнучкості, рівноваги, а швидкісно-силові якості розвинені нижче за середній рівень. В людей торакального типу досить високі показники швидкісних і швидкісно-силових якостей, сили та рівноваги при середньому рівні гнучкості. Представники м’язового типу мають високий рівень розвитку швидкісних і швидкісно-силових якостей, гнучкості та рівноваги при середніх показниках витривалості й сили.

Дигестивний тип характеризують низькі показники швидкісних і швидкісно-силових якостей, витривалості, відносної сили, але разом з тим для них характерний середній рівень розвитку фу