С. Гулак-Артемовський 18131873. Запорожець за Дунаєм

Реферат

на тему:

С. Гулак-Артемовський (1813—1873). «Запорожець за Дунаєм»

Семен Степанович Гулак-Артемовський — видатний співак, автор невмирущої опери «Запорожець за Дунаєм» — народився 4(16) лютого 1813 року в Городищі на Черкащині у сім'ї священика. З дитинства він виявив здібності до музики, мав прекрасний голос (дискант) і добре співав. Одинадцяти років його віддали до духовного училища в Києві, а 1835 року зарахували до семінарії. Семена не так цікавили обов'язкові предмети в тих учбових закладах, як хоровий спів. Він став постійним учасником хору, його кращим солістом.

Саме через спів відбулося знайомство юнака з великим російським композитором М. І. Глинкою. Ця зустріч у 1838 році докорінно змінила життя Гулака-Артемовського. Завдяки Глинці він стає професіональним оперним співаком. Глинка привозить майбутнього композитора до Петербурга і протягом кількох місяців займається з ним, а 1839 року відсилає Гулака-Артемовського продовжувати навчання в Італії.

До Петербурга Семен Степанович повертається 1842 року і стає солістом Марийського оперного театру. Тут він працює понад 20 років, виконуючи ряд партій у вітчизняних і зарубіжних операх: це Руслан («Руслан і Людмила» Глинки), Мамай («Куликова битва» А. Рубінштейна), Фролло («Есмеральда» О.Даргомижського), Мазетто («Дон Жуан» В. Моцарта), партії з ряду опер Г. Доніцетті, Дж. Верді та ін.

1864 року Гулак-Артемовський переїздить до Москви Через рік він остаточно залишає оперну і драматичну сцени. Помер він 5(17)квітня 1873 року, похований на Ваганьківському кладовищі Ще в 50-ті роки Гулак-Артемовський почав займатися композицією, уйого доробку — вокально-хореографічний твір «Українське весілля», водевіль «Ніч напередодні Іванового дня», дві пісні («Стоїть явір над водою», «Спать мені не хочеться»), кілька романсів і обробок українських народних пісень та опера «Запорожець за Дунаєм».

Славу композитора Гулаку-Артемовському принесла його опера. Добре знаючи закони театральної сцени, він зумів створити цільний, художньо-довершений твір. Оперу «Запорожець за Дунаєм» Семен Степанович закінчив 1862 року. Вперше її було поставлено в Петербурзі на сцені Марийського оперного театру, потім вона йшла на театральних сценах Москви, Ростова-на-Дону і різних міст України. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції опера «Запорожець за Дунаєм» зайняла достойне місце в репертуарі багатьох театрів нашої країни, була поставлена також за кордоном.

«Запорожець за Дунаєм» — це лірико-комічна опера. Тут переплетено дві сюжетні лінії: лірична (закохана пара — Оксана і Андрій) та комічна (Іван Карась та його жінка Одарка).

Характерна риса комічної опери — розмовні діалоги. Отже, у творах цього жанру образи розкриваються як засобами музики, так і засобами слова.

Тема опери «Запорожець за Дунаєм» пов'язана з вітчизняною історією. Сюжет її досить романтичний. Події відбуваються на початку XIXст. за Дунаєм, на турецькій території. Після зруйнування Катериною IIу 1775 році Запорізької Січі там опинилась значна частина запорізьких козаків. Хоч вони живуть ніби таким укладом, як і біля Дніпра, та все ж це чужа сторона, чужі люди. І козаки вирішують повернутися на батьківщину.

Головні персонажі твору — Іван Карась, його дружина Одарка, прийомна дочка Оксана, її наречений Андрій (перебіжчик з України), турецький султан.

Перша дія, Оксана вранці йде з подругами в поле жати. Одарка теж хотіла б піти у поле, але нема на кого залишити хату, бо вже два дні немає вдома чоловіка.

З'являється Карась, він трохи напідпитку. Йому ледве вдається виправдатися перед жінкою.

Друга дія. Турки приїхали в козацьке поселення для участі у святі. Тут і сам султан із своїм почтом. Він милується живописними краєвидами, але справжня мета його приїзду — вивідати настрої козаків: чи не задумали вони знову здійняти шаблі проти султанської влади.

Відбувається розмова Карася з султаном. Карась не здогадується, що незнайомий турок, випадковий гість — сам султан, тому веде себе вільно, невимушено, розповідаючи про всяку всячину й жартуючи. Аж тут вихоплюються у нього думки, якими зацікавився незнайомець. Він обіцяє влаштувати веселому господареві дому зустріч із султаном. Карась готується до такої зустрічі, одягаючись по-турецьки.

Тим часом повертаються люди з поля. Молодь починає веселитися, забуваючи про повсякденні турботи.

Пізно ввечері чекає Оксана свого нареченого Андрія — перебіжчика з-за кордону. Вони домовляються про втечу на Україну.

Третя дія. Вранці прокидається Карась, він ще в турецькому одязі. Йому спадає на думку трохи пожартувати, злегка налякати свою дружину. Але тут не до жартів... З'являється турецька сторожа, скликають людей для того, щоб прочитати наказ султана. Ведуть закутих у кайдани Оксану та Андрія (їхня втеча через кордон виявилась невдалою), сходяться на майдан люди, усі схвильовані.

Загальне напруження дістає світлу розв'язку (до речі, це також одна з характерних рис комічної опери). Султан своїм наказом, який Читає імам Ібрагім-алі — представник місцевої влади, вирішив не чинити перешкоди для тих козаків, які бажають повернутися на батьківщину; він дарує також волю Оксані та Андрієві. Усі присутні радіють.

Обравши такий сюжет, Гулак-Артемовський мав змогу в лібретто опери приділити значне місце народно-жанровим сценам. Композитор ставить своїх героїв у незвичн