М. П. Мусоргський 18391881 pp.

Реферат

на тему:

М. П. Мусоргський (1839—1881 pp.)

Модест Петрович Мусоргський народився 1839 р. в сім'ї поміщика у Псковській губернії. Уже ранні дитячі враження Мусоргського були пов'язані з селянським середовищем, з його побутом, піснями. Розповіді няні пробудили в ньому любов до народної творчості.

З п'яти років Мусоргський почав займатися музикою і в 9— 10 років досить вільно грав на фортепіано. В цей же час він почав імпровізувати і писати музику. Хоч музичні здібності Модеста були неабиякими, та батьки його про музичну кар'єру в той час і не думали — вони відвезли свого сина вчитися в Петербурзький закритий військовий учбовий заклад. Сімнадцятирічним юнаком Модест закінчив училище гвардійських прапорщиків і був призначений офіцером у полк.

Під час перебування в училищі Мусоргський продовжував займатися музикою. Він захоплюється творчістю Балакірєва. Через два роки Модест Петрович виходить у відставку з тим, щоб цілком віддатися музичній творчості. Проте відсутність коштів до життя змусила його незабаром знову поступити на службу.

В ці роки Мусоргський багато читав, знайомився з передовими громадськими і філософськими течіями і особливо з матеріалістичним вченням М. Г. Чернишевського та його естетичними поглядами. Як і багато інших представників передової молоді в ті роки, Модест Петрович намагається проводити ідеї Чернишевського в життя. Протягом 1863—1866 pp. він живе в комуні з кількома юнаками. За свідченням Мусоргського, вони обговорювали там питання мистецтва, літератури, моралі, а також суспільно-політичні питання, піддаючи різкій критиці ідеї і погляди, що панували тоді. В результаті цього він виробив в собі цілком нове для того часу ставлення до мистецтва, до музики. «Мистецтво є засіб для розмови з людьми, а не мета» — такий був принцип його творчої діяльності. Композитор прагнув до створення правдивих і життєвих художніх образів. «Життя, де б воно не виявилось; правда, якою б гіркою вона не була; смілива щира мова до людей — ось моя закваска», пише він Стасову.

Мусоргський прагнув показати життя народу, розкрити його психологію, внутрішній душевний світ, всі його бідування, страждання й радощі. В його листі до Стасова є такі слова: «Не познайомитись з народом, а побрататись хочеться».

Величезний вплив справив на Мусоргського с;воїм реалістичним напрямом Даргомижський. йдучи за ним, Мусоргський також поряд з інтонаціями старовинної селянської пісні кладе в основу своєї вокальної творчості мовні інтонації. Один з своїх творів Мусоргський присвячує Даргомижському з багатозначним надписом: «Великому вчителю музичної правди».

Уже в другій половині 60-х років Мусоргський став найбільшим виразником критичного реалізму в музиці. Саме до цього періоду відносяться такі чудові пісні, як «Калістрат», «Колискова Яремочці» на слова Некрасова, «Спи, засни, селянський син» на слова Островського, «Сирітка» на власні слова та ін. Ці роки є періодом найтіснішого спілкування між учасниками балакірєв-ського гуртка, найяскравішим виявом їх спільних прагнень і смаку. У 1866—1869 pp. балакірєвці зближуються з Даргомиж-ським, з захопленням спостерігаючи процес створення ним музичної драми «Камінний гість».

Йдучи за прикладом Даргомижського, Мусоргський у 1868 р. почав писати оперу на текст комедії Гоголя «Одруження». Оперу він називав діалогічною, тобто розмовною. Не змінюючи нічого в прозовому тексті комедії, він виробляє чудовий за виразністю музичний речитатив. Але незабаром цей задум перестав його задовольняти як надто вузький,— він почуває, що не може зовсім відмовитись від арій, хорів, пісень, та й сюжет йому здається вже ідейно Недостатньо значним.

Обмежившись написанням тільки першої дії «Одруження», Мусоргський звернувся до другого сюжету: його увагу привертає драма Пушкіна «Борис Годунов». Ідея створення народної історичної музичної дра^ш цілком захоплює його. Можливість втілити в музичних образах перші рухи народних мас, що відбувалися у XVII ст., пробудження самосвідомості народу, його могутньої сили — все це змусило Мусоргського працювати над цим твором з величезним захопленням і за короткий час його закінчити.

Проте дальша доля опери «Борис Годунов» була трагічною. Театральна дирекція відхилила оперу, і Мусоргський за порадою друзів переробив її: увів ряд додаткових сцен, написав всю третю дію і останню картину «Під Кромами». Але і в новій редакції оперу не прийняли до постановки. Тільки після тривалої боротьби, завдяки винятковій наполегливості ряду друзів Мусоргського і особливо співачки Маріїнської опери Платоно-вої, вдалося добитись постановки опери в січні 1874 р.

У демократичного студентства і широкої публіки опера мала великий успіх, але офіціальна критика і придворні кола поставились до неї різко негативно. Новизна ідейного змісту опери, прагнення якомога правдивіше розкрити справжню суть характерів всіх дійових осіб, взаємовідносин народу, царя і самозванця — все це викликало необхідність шукання нових засобів музичного вираження. Переважання речитативу, новизна гармоній (співзвуч) і ряд інших нових прийомів були незрозумілі і чужі більшості публіки і навіть деяким музикантам і викликали до себе різко вороже ставлення як з боку «вищого» товариства, так і з боку музичної критики. Пізніше оперу майже не ставили. Відомо, що сам цар викреслював її з репертуару, який подавали йому на затвердження.

Все це викликало у Мусоргського почуття гіркого розчар