Загальні відомості про музику

Реферат

на тему:

Загальні відомості про музику

Зміст музики. Музика як один з видів мистецтва відображає дійсність і є засобом пізнання життя. Вона відображає дійсність своєрідно, через художній, в даному випадку музичний, образ, сила якого в його узагальненні і глибокому емоціональному змісті.

Кожний музичний твір має певний зміст, виражає певні ідеї, почуття, настрої людини.

Зміст музики різноманітний: музика може виражати героїчні почуття, радість, смуток, тривогу, піднесення, мрійність, зосередженість, роздуми, гумор і т. ін. Музика завжди відображає дійсність через сприйняття її композитором і ставлення його до тих чи інших явищ життя. Так, наприклад, ідеї французької революції 1789 року надихали Бетховена, наповнивши більшість його творів героїчним, драматичним змістом з позначенням на них характерної творчої індивідуальності композитора. Наші російські класики завжди відображали в своїх творах передові ідеї і настрої епохи. Наприклад, громадські піднесення 60-х років в Росії викликали велике піднесення і в мистецтві, зокрема в музиці, визначивши основні риси в її змісті — народність і реалізм.

Після Великої Жовтневої революції мистецтво в нашій країні набуває нового змісту, воно відображає ентузіазм радянських людей, героїку боротьби трудящих за краще майбутнє, за щастя вільних народів, їх творчу працю, боротьбу за мир. Величезна більшість подібних творів має оптимістичний характер. Високого ступеня розвитку досягла і пісенна творчість. " ,

У музичному творі можна відобразити різноманітні явища життя, можна розкрити будь-який літературний сюжет. Прикладом цього може бути симфонічна поема Чайковського «Ромео і Джульєтта», увертюра Бетховена «Егмонт» і т. д. Такі твори називаються програмними. Але поняття програмності слід розуміти значно ширше: кожний музичний твір, виражаючи певний ідейний, емоціональний зміст, є в цьому розумінні програмним, як, наприклад, симфонії Чайковського, Бетховена, Бородіна і т. п.

Музика може відображати і картини або явища природи, як, наприклад, «Океан — море синєє» — вступ до опери «Садко» .Римського-Корсакова, «Жайворонок», «Мій садочок» Чайковського, «Весною» Гріга і т. п. Але кожний композитор відображає природу по-своєму. .. В багатьох музичних творах, особливо програмних, є елементи образотворчості (наприклад, «Море» і «Три чуда» у «Казці про царя Салтана» Римського-Корсакоза), а іноді і звуконаслідування (згадаємо дзвони у вступі до другої картини пролога опери Мусоргського «Борис Годунов», політ Джмеля в опері Римського-Корсакова «Казка про царя Салтана»).

Немало музичних творів пов'язано з танцювальними рухами. Твори, змістом яких е танці, походи, марші, звичайно об'єднуються загальною назвою — танцювальна музика.

Засоби музичної виразності. Музична мова складається з музичних звуків, основними властивостями яких є висота, тривалість, сила і тембр. Музичні звуки, оформлені в найрізноманітніших сполученнях в мелодії, гармонії, різному розмірі, ритмі і темпі, створюють необмежені можливості у музиці і є тими засобами виразності, якими передається той чи інший зміст музичного твору.

Найважливішим елементом музики, що становить її основу, є мелодія. Почуття, переживання, настрої людини — те, що е основним змістом музики, передається здебільшого мелодією. Виражальні засоби мелодії — її інтонації, лад, ритм, регістр, темп тощо — і визначають в основному той чи інший її характер. Так, наприклад, в романсі Антоніди «Не за тим журюсь, подруженьки» з опери Глінки «Іван Сусанін» смуток і туга виражені протяжною, плавною мелодією з жалібними інтонаціями. Це почуття наростає, і мелодія розширяється, стає більш насиченою, набуває напруженого характеру.

Візьмемо інший приклад — арію Людмили з опери Глінки «Руслан і Людмила». Звернення до Фарлафа «Не гнівайсь, знатний гостю» — жартівливе, завзяте, виражене легкою, жвавою, граціозною мелодією, що виконується staccato (уривчасто).

У пісні «Від краю і до краю» з опери Дзержинського «Тихий Дон» революційний бойовий закличний характер виражений широкою мелодією в чіткому, пунктирному ритмі.

Велике виражальне значення у музиці мають регістри, тембр, гармонічний супровід. Наприклад, щоб передати характер суворої півночі, Римський-Корсаков доручає партію варязького гостя в опері «Садко» низькому голосові — басу. Сувора мелодія дається в поєднанні з оркестровим супроводом, що зображає рокіт хвиль. Бажаючи створити образ томного, мрійного індійського гостя, який немовби манить у свою казкову країну, Римський-Корсаков доручає цю партію високому голосу — тенорові. Або, наприклад, партію царівни-лебеді в опері Римського-Корсакова «Казка про царя Салтана» співає колоратурне сопрано. Рухливість цього голосу дала змогу композиторові створити чарівний образ казкової царівни-птиці. Він міг використати в арії царівни-лебеді незвичайні інтонації, гнучкі, химерні переливи голосу, які надають образу царівни фантастичного характеру.

Велике значення у музиці має і темп. Наприклад, музичні твори, що виражають роздуми, скорботу, смуток і т. ін., пишуться звичайно у повільному, спокійному, розміреному русі. Твори, які виражають веселощі, бадьорість, схвильованість, поривчастість, вимагають швидкого руху і пишуться у швидкому темпі.

Дуже важливе значення для музики має динаміка, тобто відтінки сили звука. Наприклад, музика урочиста, що виражає радість, веселощі, силу, міць,