Огляд життя Александра Довженко

Реферат

на тему

Огляд життя

Олександра Довженко

Учня 11-М класу середньої школи № 5

м. Харьківа

Гольштейна Олександра

8.12.2000

Олександр Петрович Довженко – всесвітньо відома людина. Він – режисер-новатор який відкрив нові шляхи в свтовому кіномістецтві. Він сценарист, який створив новий літературний жанр – кіноповість. Він – письменник, орігінальний, самобутній майстер слова. А ще художник, а також державний та громадський діяч.

Народився О.П.Довженко 30 серпня 1894 року на околиці невеликого містечка Сосниці на Чернігівщині. Батьки його були неписьменні. Дітей у сім’ї було багато – чотирнадцять, але в живих залишилося тільки двоє. Довженко писав у своїй автобіографіі: “Коли я зараз пригадую своє дитинство і свою хату, в моїй уяві – плач похорон. Вони проходять по всіх моїх сценаріях, по всіх картинах.

У всіх моїх фільмах є розлука. Герої прощаються, поспішаючи кудись далеко вперед, в інше життя – невідоме, але принадне, краще. Вони прощаються поквапливо і недбало, і вдірвавшись, не оглядаються, щоб не розірвалося серце, а плачуть оті, що залишаються. Це – моя мати. Народжена для пісень, вона проплакала все життя, провожаючи назавжди. Так питання жизні і смерті вражали, очевидно мою дитячу уяву, що й залишилися в мені на все життя, пронизуючи в найрізноманітніших виявах мою творчість.

Так у численному ряді жиночих образів образ матері заступив собою усі інші. Дід у фільмі “Земля” – це мій покійний дід Семен Тарасович.

Друге, що в моєму дитинстві було вирішальним для характеру моєї творчості , це любов до природи, правильне відчуття краси природи. Я завжди думав і думаю , що без гарячої любові до природи людина не може бути митцем”.

Восени 1903 року малого Сашка віддають до Сосницької чоттирикласної гімназіі. Рухливого, меткого хлопчика цікавило буквально усе. Швидко навчившись читати, він став “запоєм” ковтати книжки. Прочитане кидало школяра від однієї мрії до другої. Йому хотілося всього: “У мене не було пристрасті до чогось одного певного, - згадував майстер. – Мені здавалось, що все легко, і мені хотілось начебто розділиться на кілька частин і жити в багатьох життях, професіях, країнах і навіть видах”.

Восени 1907 року Довженко був зарахований до Сосницького міського чотирикласного училища. Він був відмінником, але найбільшу насолоду діставав від креслення і малювання. Бути художником згодом стане мрією його життя. І він мав усі данні для цього.

Але після закінчення училища Довженко вступив до Глуховського учительського інституту, тому що там платили стипендію.

У червні 1914 року О.Довженко склав випускні екзамени, одержав свідоцтво про закінчення іституту та приїхав до Житомира, куди був призначений на роботу.

На початку світової війни О.Довженко за станом здоров’я був визнаний непридатним до військової служби. Влітку 1917 року він приїздить до батьків у Сосницю, маючи намір більше до Житоміра не повертатися, а спробувати продовжити навчання. Так він і зробив. Влаштувавшись вчитилем у Києві, Довженко вступив вільнослухачем до Київського комерційного йінституту. “Цей інститут теж не був моєю школою, – писав пізніше митець. – Я вступив до нього лиш тому, що мій атестат не давав мені права до вступу до інших учбових закладів. Це був засіб здобути собі вищу освіту”.

Ініціативний та енергійний студент був обраний головою студентськойї громади інституту. Всередині 1918 рокуБ коли влада в Києві перейшла до рук гетьмана Скоропадського, він взяв участь в організації загальностудентського мітингу протесту проти призову в гетьманску армію.

На цей час в Києві організувалась Академія мистецтв, і молодий Довженко перейшов вчитися туди, але скоро покинув заняття.

На початку 1920 року він вступив до партії боротьбистів. Через кілька тижнів ця партія влилася в КП (б)У, і таким чином він став членом КП(б)У. Довженко призначили завідувати Житомірською партійною школою, а потім в підпілля в Коровинецький район. Там він був взятий у полон польським кінним роз’їздом, але йому пощастило благополучно втекти до свого загону.

Після визволення Києва Довженко був призначенний секретарем губернського відділу міської освіти, де працював приблизно рік.

Крім секретарства завідував відділом мистецтва, був комісаром театру Шевченка, брав участь у роботі організаційного комітету працівников освіти.

У липні 1921 року Довженко було зараховано до наркомату закордонних справ і направлено на роботу до Повноважного представництва УРСР у Польщі.Там він очолив місію по репатріації та обміну військовополоненимі, а з часом обійняв посаду керуючого справами представництва.

І в цих умовах Довженко не облишав свого улюбленного заняття – малювання. У вільні від роботи часи він малював шаржи й карикатури, відгукуючись на події, що відбувались навколо.

На початку лютого 1922 року О.Довженка переводять на посаду секретаря консульского відділу Торгового представництва УРСР в Німеччині. До цього ж часу належать і перші публікації О.Довженка – художника. Деякі із його малюнків-карикатур були надруковані в журналі “Молот”, що виходив у США. О.Довженко розумів, що поєднувати службові обов’язки і малювання буде важко, тому він звертається до ЦК КП(б)У із заявою, в якій просить надати йому можливість зайнятись у Німеччині вивченям графіки.

Він вступає до приватного художнього

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать