Антоніс ван Дейк

План

Вступ

1. Початок життя та творчої діяльності.

2. Ван Дейк в Англії і Італії.

3. Кінцевий етап творчої діяльності.

4. Найвідоміші картини Антоніса ван Дейка.

Висновок, твори ван Дейка в музеях світу.

Література.

Додатки.

Вступ

Антоніс ван Дейк був живописцем «від бога». Він з успіхом проявив свій талант в самих різних жанрах. Є в його творчій спадщині і історичні картини, і міфологічні сцени, і вівтарні образи. Але до історії європейського мистецтва він увійшов, перш за все, як портретист, а точніше - як майстер «аристократичного» парадного портрета.

Якщо не брати до уваги надгробні скульптури і фрески подібного ж характеру в приватних капелах, то можна упевнено стверджувати, що мистецтво античності залишало жанр портрета на узбіччі художнього процесу. Ситуація стала виправлятися тільки в середні віки, коли на фресках і релігійних картинах все частіше стали з’являтися зображення фундаторів церков, соборів і капел, на засоби яких, власне, і були зведені ці храми.

Портрет як самостійний жанр мистецтва починає формуватися в епоху так званої «інтернаціональної готики». Зображені на картинах того періоду фігури вже не були композиційним елементом якої-небудь сцени, але були головною темою твору. Художники починають експериментувати. Так з’являються перші погрудні зображення і зображення в повний зріст, в профіль, анфас або в тричвертному повороті голови або всього корпусу. Крім того, портрет поступово набуває нового функціонального призначення поза сферою мистецтва, виконуючи свого роду репрезентативну роль. Маються на увазі ті зовсім не окремі випадки обміну портретами між членами королівських сімей, які повинні одружитися, але через розташування дворів в різних кінцях Європи, могли своїми очима побачити своїх суджених лише в призначений день весілля.

У XVI столітті починається мода на колекціонування портретів. Створюються цілі приватні галереї картин цього жанру, причому поступово відбувається розділення портретів на типи. Найбільшою популярністю у той час користуються репрезентативні портрети, що акцентують увагу глядача виключно на зовнішніх атрибутах влади і багатства моделі. Але спостерігається також попит і на так звані психологічні портрети, покликані розкрити внутрішній світ і продемонструвати найбільш яскраві риси вдачі людини, що зображається.

1. Початок життя та творчої діяльності

Запис в приходській книзі кафедрального собору Антверпена, датована 20 квітня 1599 року, свідчить про те, що немовля, що народилося 22 березня 1599 року в сімї «шовкового» купця Франса ван Дейка і його дружини Марії, одержав при хрещенні ім’я Антоніс. Майбутній художник, як і шестеро його старших братів і сестер, виховувався в строгій, побожній атмосфері і здобули блискучу початкову освіту. Відомо, що до десяти років Антоніс вільно володів, крім рідної фламандської, ще і французькою, іспанською, італійською, англійськими мовами, а також прекрасно знав історію і був знайомий з основами теології і філософії.

Один з перших біографів ван Дейка, італійський історик мистецтва Пьєтро Беллорі (1613-1696) відзначав, що «здібності до витончених мистецтв Антоніс успадкував від матері, яка дуже любила вишивати, і її «намальовані» різноколірними нитками пейзажі викликали захоплення у кожного, хто їх бачив». Юний ван Дейк любив спостерігати за роботою матері і часто копіював фарбами на шматочках полотна придумані нею узори і картини... Раптова смерть Марії ван Дейк 16 березня 1607 року порушує спокійний, розмірений устрій життя цієї сім'ї. Скорботний вдівець двічі намагався найняти для своїх дітей няню, проте ці спроби не увінчалися успіхом: обидві претендентки попросту опинилися нечисті на руку і були з скандалом звільнені. Тоді Франс ван Дейк ухвалює єдино вірне в тій ситуації рішення: старших синів він робить своїми компаньйонами, дочок пристроює в престижний пансіон, а молодшого, що подає великі надії в живопису, віддає на навчання до відомого антверпенському художника Хендріку ван Балену (1575-1632). Цей живописець одержав звання майстра в 1692 році і протягом декількох років стажувався в Італії. У Венеції ван Бален познайомився з учнем Тіціана, Пальмою іль Джовані (1544-1628), від якого сприйняв маньєристичну естетику. Після повернення з Італії ван Бален відкриває власну майстерню, і до того моменту, коли в ній опиняється юний ван Дейк, цей живописець вже належить до самих видатних діячів мистецтва Антверпена і займає відповідальний пост в міській Гільдії художників святого Луки. Він був визнаним фахівцем у області вівтарного живопису, а серед міської інтелектуальної еліти прославився своїми міфологічними картинам невеликого формату. Цікаво, що, починаючи з 1620 року, коли ван Дейк вже давно покинув стіни його майстерні, живопис ван Балена зазнає серйозних змін. Вважається, що сорокапятирічний майстер запозичував стилістичні досягнення Рубенса (1577-1640) саме під впливом свого колишнього учня. Коли Ван Дейку виповнилося 14 років, батько виділив йому кошти на облаштування власної майстерні. Через якийсь час Антоніс наймає асистента, який був старший за нього на рік, і починає брати замовлення на виконання живописних робіт. Розмах таланту живописця виявляється вже в цих ранніх творах. У віденській Академії витончених мистецтв сьогодні зберігається чудовий автопортрет ван Дейка, написаний ним саме в цей період, у віці 14 років. Юний художник

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать