Мир ісламської культури

У центрі арабо-ісламської, а потім і тюрко-ісламської культури перебуває Коран, у якому зосереджене світоглядне ядро ісламського миру.

Культ Аллаха включає визнання його як всемогутнього, безсмертного, милостивого й милосердного бога, від якого залежать життя й смерть всіх живих істот. Саме таке визнання й було потрібно від бажаючі сповідати іслам. Треба було при свідках сказати: «Немає божества, крім Аллаха, і Мухаммед - посланник божий». Цей акт сприймалося як укладання договору з Аллахом, у силу чого віровідступництво виключалося. На підтвердження всесилля Аллаха віровідступників карали смертю.

У Корані говориться, що увесь навколишній світ своїм існуванням зобов'язаний волі Аллаха. Він же обумовлює саму можливість одержання врожаю, розмноження худоби й т.д. Він улаштував небесні світила, щоб люди знаходили по них шлях додому. Аллах ніколи не залишить у лиху своїх прихильників, і вони; повинні бути вірні своєму Богові, якому немає рівних у світі.

Втім, в Аллаха є супротивник. Це мусульманський сатана, шайтан, Іблис. У Корані говориться, що Іблис - ангел, який ослухався Аллаха й за це викинутий з небес і робить підступу людям. Коран застерігає: «Хто бере сатану заступником крім Аллаха, той потерпів явний збиток! Він обіцяє їм і збуджує в них мрії. Але обіцяє їм сатана тільки зваба! У цих притулок - геєна, і не знайдуть вони від її порятунку!».

Серед мусульман широко поширене сказання про пророка Ібрахиме, що розправився із шайтаном у долині Мина біля Мекки. На згадку про це під час хаджу, паломництва в Мекку, прочани роблять у цій долині обряд «побиття шайтана».

Аллахові допомагають вірні йому ангели Джиорїль, Михаїль, Ісрафиль і Азраїль, які сумлінно виконують накази свого хазяїна.

Говориться в Корані й про Даджжале. Він, відповідно до релігійного навчання, прикутий ланцюгами до стрімчака на незаселеному острові посередині океану, де його годують і охороняють джини. Перед кінцем миру це чудовисько встановить своє жорстоке царство на землі. Лише Иса, що спустився в цей час із четвертого неба, ибн Маріам зможе відновити чистоту й силу ісламу.

Такі особливості монотеїзму, які сповідує Коран. Хоча Аллах і великий, він змушений зважати на шайтана й опиратися на вірних ангелів. Природно, що вірує не повинен про це забувати.

Шиїти вірують і в спадкоємних імамів - глав своєї громади й держави, який було дванадцять. Останній з них - Мохаммед аль-махди. По їхньому поданню, цей імам ще хлопчиком шести - дев'яти років таємниче зник. Це трапилося ще в IX в.

Шиїти вірять, що він повернеться й відновить на землі справедливість. Вони називають його Мунтазаром (очікуваним) і вважають месією (махди).

Культ Аллаха логічно переходить в ідею зумовленості людських учинків. Аллах все знає й направляє правовірних у їхньому житті. В Аллаха «ключі таємного; знає їх тільки він. Знає він, що на суші й на море; аркуш падає тільки з його ведена, і немає зерна в мороці землі, немає свіжого й сухого, чого не було б у книзі ясної. І він - той, котрий заспокоює «ас уночі й знає, що ви добуваєте вдень...

Ще Адамові, першій людині, створеному Аллахом, «він сказав: «Хіба я вам не говорив, що знаю сховане на небесах і на землі й знаю те, що ви виявляєте, і те, що приховуєте?».

Внаслідок свого всезнайства Аллах вирішує долю кожного.

Ідея абсолютної зумовленості людських учинків не раз ставала предметом дискусій у середовищі мусульман-богословів. Ще в першій половині IX в. мутазиліти за допомогою логіко-філософських засобів ставили під сумнів цінність приречення, посилаючись на волю людської волі. Тільки це вільнодумство завершилося сумно. Мутазиліти були розгромлені. Коран непогрішний. В Аллаха зберігається його оригінал, зміст якого Мухаммед частинами виклав своїм послідовникам як одкровення Бога.

Вірним Аллахові визначений рай. Коран говорить про віруючих, які «виконують завіт Аллаха й не порушують обіцянки, які терпіли, прагнучи до лику свого пана, і простоювали молитву, і давали з того, чим ми їх наділили, і таємно і явно, і відганяють добром зло. Для цих - сади вічності. Увійдуть у них ті, хто був праведний з їхніх батьків, і чоловік, і їхнього потомства. І ангели входять до них через всі двері: «Мир вам за те, що ви терпіли! І прекрасно воздаяння життя!».

В IX в. Мухаммед ибн Карраму написав книгу «Могильні покарання», у якій доповнив культурні традиції ісламу обрядом похорону. Цей обряд зберігається й у сунітів, і в шиїтів і полягає тім, що два ангели - запитувач і мучитель - є на цвинтар у момент похорону правовірного И від того, як померлий відповість на питання ангела, буде складатися покарання померлі. Для того, щоб допомогти опитуваному, на цвинтар, після відходу проводжаючих, у свіжої могили залишається мулла, щоб допомогти покійному, як відповідати цим ангелам - Мункиру й Накиру.

Хоча в Корані немає імен Мункира й Накира, сам обряд цілком у дусі ісламу, що не залишає правовірного ні на хвилину без догляду з боку Аллаха і його помічників. Усе в житті мусульманина визначено навіть допомога мулли померлий у годину «могильного покарання».

Ісламська картина миру була б неповної без космології, що займає в ісламській культурі одне із провідних місць. Треба пам'ятати, що Коран створювався не на порожнім місці. Християнська «Біблія» одержала поширення й в Аравії. І не мудро, що в Корані говориться, що за шість днів Аллах створив мир «створив сім небес, одне над іншим зводами», улаштував неб