Особливості постмодернізму

Зміст

Вступ

I. Виникнення постмодернізму

II. Особливості постмодернізму

III. Аналіз ліричного твору

Висновок

Бібліографічний список

Додатки

Вступ

Становлення і розвиток європейської і, ширше, західної культури щільно пов'язані з діалектичною взаємодією аполлонічної і діонісійної сторін культуротворчого процесу, їх суперечливий взаємозв'язок зумовлює культурні домінанти окремих етапів розвитку європейської цивілізації. Греко-римська цивілізація намагалася збалансувати ці два фактори шляхом естетизації діонісизму. Середньовіччя характеризується їх певною інтеграцією.

У добу Відродження і Реформації протистояння аполлонічного і діонісійного начал знаходить відображення в конфронтації ренесансного гуманізму і протестантизму. На рівні осіб ця конфронтація відображена в полеміці Еразма Роттердамського і Мартіна Лютера.

У Новий час, особливо в добу Просвітництва, починає домінувати аполлонічний раціоналізм. В кінці XVIII - на початку XIX ст. На зміну йому приходить романтизм, який духовно є ближчим до діонісизму, хоч і не позбавленим елементів аполлонізму, що знайшло відображення в німецькій класичній філософії. На зміну цій філософії приходить діонісійна за своїм характером "філософія життя" А. Шопенгауера і Ф. Ніцше. В художній культурі діоністність втілена в музичній творчості Р. Вагнера, в живописі - в експресіоністичному стилі Ж. Гроас, О. Дікса, Е. Нольде, в сюрреалізмі - С. Далі, М. Ернста, Ж. Міро, в абстракціонізмі - В. Кандінського, К. Малевича, в літературній творчості декадентів, символістів, футуристів, імажиністів, в архітектурі - стилю модерн початку XX ст. Проте загалом в добу модерну провідну роль в культурі відіграє аполлонічне начало, яке виявляє себе в позитивізмі, сцієнтизмі і технократії. Але в 60-х рр. минулого століття починає переважати діонісизм. Це знаходить вираз в екзистенціалізмі, неофрейдизмі, неомарксизмі, а згодом в містиці і неомагії. Поступово відбувається перехід від модернізму до постмодернізму.

I . Виникнення постмодернізму

Міфологія, класицизм і християнство - три світогляди, які так чи інакше закладають підвалини західної цивілізації протягом століть. Біблійне християнство і Церква завжди спокушалися міфологією і гуманістичним раціоналізмом, тобто, діонісійним і аполлонічним язичницької культури. Дослідник культури Західної Європи Томас Оден вважає, що доба модерну тривала рівно 200 років з моменту падіння Бастилії в 1789 р. до падіння Берлінської стіни в 1989 р. Французька революція втілювала аполлонічні ідеали Просвітництва. Під час революції в Соборі Паризької Богоматері булавстановлена статуя богині розуму.

В добу модерну прагматизм стає єдиним моральним критерієм. Етичний утилітаризм підходить до моральних проблем вже не з позицій трансцендентного абсолюту, а керуючись міркуваннями відносно впливу того чи іншого типу поведінки на систему. Красти погано не тому, що це забороняє Закон Божий, а тому що крадіжки заважають ефективному функціонуванню економічної системи суспільства. Погане те, що гальмує прогрес. Все, що сприяє прогресивному розвитку, оголошується добром.

З цього випливає позиція, що світ, якщо люди його вірно зрозуміють і опишуть в своїх теоріях, піддається контролю і раціональному управлінню. Це передбачало єдино правильне світорозуміння, яке за умови його відкриття забезпечить засоби прогресивного розвитку. Саме в цьому полягали всі наукові пошуки і прагнення доби модерну. На думку сучасного американського культуролога Девіда Харвея, модерністи намагалися "узагальнити хаос ", нав'язати свої правила гри і порядок. Вони трактували цей порядок як об'єктивний і обов'язковий для всіх. Модернізм з його порушеним балансом аполлонічного і діонісійного в бік аполлонічного продовжував домінувати в світі науки і мистецтва до середини XX ст.

Більшість дослідників вбачають початок постмодерністських зрушень мислення в антикультурних явищах 1960-х рр. Молодь почала піддавати сумніву здобутки модерної цивілізації: технологію, асоціальне конструювання і ірраціональне планування. Натомість вони шукали життя в суто діонісійному дусі життя, органічно пов'язаного з природою, вільного від моральних і раціональних обмежень. Молоді люди стали експериментувати з наркотиками, поринаючи в транс і містичний стан - всупереч вимогам тогочасного раціоналізму. Вони відкинули сексуальні заборони, реалізуючи ідеали безмежної свободи і прагнучи до необмеженого задоволення. Цінності молодіжної субкультури 60-х рр. минулого століття почали розповсюджуватись в індустрії розваг та через електронні засоби масової інформації. Правозахисний рух, рух за расове звільнення, фемінізм, сексуальна революція охопили всі верстви західного суспільства. Західним світом заволоділа нова ідеологія - постмодернізм.

Філософським джерелом ідеології постмодернізму став екзистенціалізм (існування). У відповідності з постулатами екзистенціалізму:

життя не має визначеного сенсу і спрямування;

сліпа автоматичність природи і логічні висновки раціоналізму, можливо, і репрезентують порядок, проте вони позбавлені людяності;

для людини нескінченний цикл природних законів позбавлений будь-якого сенсу;

сфера об'єктивних речей - абсурд. Сенс - це виключно людський феномен.

Хоч у житті немає заздалегідь визначеного сенсу, людина здатна створити його самотужки. Шляхом вільного вибору і рішучих дій людина спроможна