Класична риторика: розділ "елокуція або культура мовлення"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені В.Даля

Кафедра:_________________

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

На тему:_____________________________________________

_____________________________________________________

_____________________________________________________

По дисципліні:____________________________________________

Виконав: студент групи _____________

Перевірила: _______________

Луганськ 2008 р.

План

Вступ……………………………………………………………..………….3

1. Класична риторика: розділ «елокуція або культура мовлення»…….6

2. Якості культури мовлення……………………………………….……10

3. Промова……………………………………………………………...…13

Список літератури

Вступ

«Напевно, кожному з вас знайомий тяжкий процес творчості, коли поірібно підготуватися до виступу на конференції або зборах, написати курсову роботу або реферат, звернутися до кого-небудь з діловим листом, відстояти свою точку зору в суперечці. За даними психологів мовленнєве заціпеніння переживають і досить розумні, освічені, начитані особи, котрі володіють широким, багатим словниковим запасом. Задумайтесь, як часто в результаті викривленої або неточно висловленої думки виникає конфлікт, суперечка, розрив стосунків? До чого, зрештою, може призвести відсутність взаємопорозуміння?

Уміння розуміти та переконувати, слухати та чути дається не тільки від природи або працею самовиховання. Воно досягається також і спеціальним навчанням, оволодінням цілою системою мовленнєво – розумових операцій, котрим навчали всіх культурних людей з найдавніших часів. Стістема ця була створена древньогрецькимн філософами – риторами і отримала назву риторика»[1, 6].

«Важливим елементом стилістики, загальної теорії й практики культури мовлення є риторика (грец. rhetor— оратор) — наука красномовства (ораторського мистецтва).

Риторика — це також навчальний предмет, у якому викладено теорію красномовства, ораторського мистецтва.

Риторику можна вважати однією з особливих частин і виявів стилістики як загального вчення про функціонально найумотивованіше користування мовою. Риторика спирається на ту частину мовознавчих узагальнень, знань, які грунтуються на особливій теорії і практиці мовленнєвого красномовства, передусім ораторського. її основи сформувались уже в Давній Греції (Перікл, Сок-рат, Арістотель, Платон, Демосфен та ін.), розвинулись у Давньому Римі (Цицерон, Квінтіліан та ін.), пізніше своєрідно й частково поширились в епоху середньовіччя (умовно від падіння Римської імперії в 476 р.) і до часів Відродження, або Ренесансу (в Італії у XIV—XVI ст., в інших країнах Західної і Центральної Європи — у XV— XVI ст.). Це був час переходу від середньовічної культури до культури Нового часу.

Окремі положення з риторики простежуються в зборниках Святослава 1073 і 1076 р. Видатними ораторами, отже й зачинателями вітчизняного риторичного слова, були митрополит Іларіон, церковно-освітній діяч Кирило Туровський (XII ст.). У XVI—XVII ст. ораторського мистецтва навчали в братських школах і в Києво-Могилянській академії (заснованої в 1632 р.).

Ці та інші діячі української культури зробили значний внесок до теорії і техніки риторичного мовлення, яке формувалось на усталених на той час зразках церковно-релігійних проповідей, промов, інших богословських, морально-повчальних поетичних і навіть драматичних творів. Риторику як мовленнєве красномовство можна умовно трактувати як давній особливий мовний стиль. У стінах Києво-Могилянської академії (у 1701 р. за царським указом Петра І їй надано титулу і прав академії і перейменовано на Київську академію) було розвинено теорію і мовленнєву практику традиційних для Європи доби Відродження трьох стилів («слогов») — високого, середнього і низького, успадкованих ще з античності.

Риторика — це одне з відгалужень стилістики як теорії і практики найдоцільнішого мовлення. Вона зорієнтована на формування у мовців здатності висловлюватись красномовно, поважно, інколи й іронічно, але зазвичай без звичної буденності.

Отже, риторичне мовлення завжди стилістично виразне, комунікативно зорієнтоване на красномовність, ораторство, через що повинно сприйматись як неповторно оригінальне, таке, в якому кожен з його творців виявляє свою індивідуальність, особистість, особистісність, своє Я»[3, 330; 331].

«З стародавніх часів риторика присвячена наступним питанням:

• як навчитися говорити не тільки красиво та правильно, а й переконливо, у відповідності зі смислом викладати усно та письмово те, що ми хочемо сказати, та так, щоб нас точно розуміли ті, до кого ми звертаємось;

• риторика вчила й вчить, як здійснювати мовленнєву комунікацію;

• як правильно, логічно й виразно викладати та розвивати думки; вживати слова;

• як користуватися мовленнєвою активністю в особистому житті та в суспільній діяльності, як виступати перед аудиторією.

Під ораторським мистецтвом розуміють перш за все високий рівень майстерності публічного виступу, якісна характеристика ораторської мови, вправне володіння живим словом.

Сучасна наука схильна до розділення понять «ораторське мистецтво» і «риторика», трактуючи останню в більш широкому сенсі. А саме: риторика — технологія (сукупність методів, засобів, прийомів) створення (пор

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать