Аналіз розвитку бібліотекознавства в слов'янських країнах

План

І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Аналіз розвитку бібліотекознавства в Польщі

2. Аналіз розвитку бібліотекознавства в Словаччині

ІІІ. Список використаної літератури

І. Вступ

Поточна національна бібліографія в країнах Польщі, Словаччини успішно розвивалась у період, що розглядається, на основі державної підтримки. Національні бібліографічні агентства в них створені у структурах національних бібліотек. У Народній бібліотеці ім. Кирила і Мефодія в Софії, у Народній бібліотеці Польщі існує на правах Відділу Бібліографічний інститут; у Словаччині центром ПНБ є Національна бібліотека Матиці Словацької (Мартін). Національні бібліографічні агентства несуть відповідальність за створення національної бібліографічної колекції і відображення її в національній бібліографії, здійснення контролю за надходженням документів за законом про обов’язковий примірник. Так, дані за 1996 –1997 рр. по національних бібліотеках з точки зору охоплення обов'язкового примірника виглядає так: в Болгарії — близько 78%, в Чехії — 83 %, в Словаччині — 79 %.

Також несуть відповідальність за створення картотек і банків даних авторитетних заголовків бібліографічних описів документів національних авторів, створення державних стандартів із складання бібліографічних описів на основі МСБО.

Більшість бібліографічних центрів слов’янських країн ставлять перед собою завдання підготовки і випуску видань ПНБ. Проведений аналіз дав уявлення про склад і структуру національних бібліографічних покажчиків.

Дані дозволили виявити основні особливості і тенденції розвитку за такими визначеними складовими будь-якого національного бібліографічного покажчика: принципи відображення документів, методика бібліографічного опису, використання класифікаційних індексів, допоміжні покажчики, зміст бібліографічних записів, наявність автоматизації і форми надання користувачам бібліографічної інформації.

Встановлено, що використовується територіальний принцип відображення документів. Застосовуються також принципи відображення зарубіжних видань творів національних авторів. Окрім книг і брошур, часто відображаються офіційні видання, нові журнали, карти, атласи і мікрофільми.

Майже всі видання національної бібліографії мають допоміжні покажчики. Найбільш популярними серед них є покажчики авторів, заголовків, серій і предметний.

Національні служби здійснюють бібліографічні описи за правилами Міжнародного стандартного бібліографічного опису (монографій і серіальних видань). Класифікаційні індекси використовуються за УДК.

Частіше всього обов’язковими елементами бібліографічних записів є: порядковий номер, прізвище й ініціали автора, заголовок твору, місто видання, назва видавництва, рік видання, обсяг у сторінках і ціна.

Друковані видання конкурують з такими новими носіями як мікрофіші, магнітні стрічки, роздруківки з комп’ютера на мікрофільми.

Бібліографічні центри цих країн зараз особливу увагу приділяють розробці і забезпеченню максимально ефективного діалогу в режимі користувача не тільки у своїй країні, а й у будь-яких регіонах світу.

З цією метою здійснюються зусилля з максимальної уніфікації і конвертованості всіх вищеперерахованих основних елементів, які утворюють ядро національних бібліографічних покажчиків.

Одним із найважливіших досягнень розвитку національної бібліографії цих країн на сучасному етапі є впровадження автоматизації. Першою автоматизацію ПНБ серед даних країн впровадила Словакія — в 1977 р., Польща — в 1986 р. Це дозволило розширити форми реалізації ПНБ і не обмежуватися лише друкованими виданнями.

Проте відставання східноєвропейських країн у розвитку телекомунікацій не дозволило їм брати участь у рівноправному обміні бібліографічною інформацією в межах міжнародної мережі MARK

ІІ. Основна частина

1. Аналіз розвитку бібліотекознавства в Польщі

бібліографічний слов’янський автоматизація

Початок польського книгодрукування відноситься до 1473 р., перша польська газета вийшла у 1661 р., перший журнал – в 1758 р.

Історичні корені бібліографії цієї країни проникають у глиб ХVII ст., коли з’явилися перші праці, котрі можна вважати бібліографічними.

Уже в ХVІII ст. польський вчений Ю.А. Зулуський (1702-1704) почав роботу по створенню польської НБ і на основі своєї багатої бібліотеки (знаменита “Бібліотека Зулуських”) склав десятитомну працю “Велика польська універсальна бібліотека”, рукопис якої загинув у вогні під час Другої Світової війни.

Формування національної бібліографії відноситься до більш пізнього часу і пов’язаний з національно-визвольною боротьбою. Перед польськими бібліографами стояло завдання – виявити і закріпити досягнення польської культури. Особливу увагу бібліографи приділяли створенню зводу польської літератури. Численні спроби, що здійснювалися перекриваються монументальною працею Естрейхерів, яким вдалося зібрати майже повний репертуар польської книги від початку книгодрукування до кінця ХІХ ст. – “Польську бібліографію”.

Ініціатор, основоположник і головний виконавець цієї роботи був Кароль Естрейхер (1827-1908). Приводом для створення покажчика послужив статистичний звіт одного австрійського журналіста, який в 1858 р. порівняв польську літературу Галіції з літературою чехів, вен грів, італійців, німців, і таким чином доводив “бідність” польської культури. К. Естрейхер вирішив обл

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать