Бібліотечні асаціації

Бібліотечні асоціації – це добровільні громадські організації, які сприяють розвитку бібліотечної справи і удосконаленню бібліотечно-інформаційного обслуговування суспільства, підвищенню професійного рівня бібліотечно-інформаційних працівників. Вони є центрами розповсюдження, впровадження і освоєння результатів наукових досліджень, сучасних інформаційно-бібліотечних технологій і передового досвіду, нової професійної свідомості. Бібліотечні асоціації – це професійні об’єднання бібліотекарів і водночас – громадський управлінський блок, що існує паралельно з адміністративними структурами в соціальному інституті бібліотечної справи.

Професійні об’єднання бібліотекарів функціонують у різних країнах світу понад сто років. Наприкінці ХХ ст. у світі діяли 76 міжнародних та 511 національних бібліотечних, інформаційних та архівних асоціацій . Їх діяльність має важливе історико-культурне і соціокультурне значення. Відтворення цілісної наукової картини розвитку національних бібліотечних асоціацій у світі, осмислення основних функцій і напрямів функціонування, вивчення і запозичення прогресивного досвіду їхньої діяльності з урахуванням потреб і особливостей України – актуальне наукове і практичне завдання. Його вирішення сприятиме удосконаленню бібліотечної справи в нашій країні, професіоналізації бібліотечних працівників і, що є особливо важливим, – покращенню бібліотечно-інформаційного обслуговування суспільства.

Поява перших професійних бібліотечних об'єднань в останній чверті ХІХ ст. у США та Великобританії була обумовлена необхідністю розвитку бібліотек і бібліотечного обслуговування, потребами професіоналізації бібліотечної справи. Асоціації як соціальні об’єкти виникають як результат формулювання загальної мети через досягнення спільних цілей, вони створюються і функціонують як інструмент вирішення суспільно важливого завдання – розвитку бібліотеки як соціально-культурного інституту, що покликаний забезпечувати якісне бібліотечне обслуговування членів суспільства. Протягом п’ятдесяти років (1876–1925 рр.) після появи першої Американської бібліотечної асоціації в 1876 р. здійснювалася професіоналізація бібліотечної справи – утверджувалася бібліотечна професія: розвивалися її практика, наука, почали з’являтись перші навчальні заклади і асоціації практичних працівників, що є обов’язковою умовою перетворення непрофесійного заняття на сформовану професію. У цей період національні бібліотечні асоціації утворюються в різних країнах Європи та Азії: Великобританії (1877 р.), Японії (1892 р.), Німеччині (1900 р.), Франції (1906 р.), Данії (1905 р.), Фінляндії (1910 р.), Норвегії (1913 р.), Голландії (1912 р.), Швеції (1915 р.), Польщі (1917 р.), Росії (1908 р. та 1916 р.), Україні (1918 р.), Індії (1919 р.), Латвії (1923 р.), Естонії (1923 р.). Спостерігається перша спроба утворення бібліотечної асоціації у Австралії (1896–1902 рр.). У деяких країнах, зокрема в Україні, у першій чверті ХХ ст. утворення першої національної бібліотечної асоціації було обумовлено також національно-культурним відродженням початку ХХ ст. і пов’язане із виробленням засад утворення української держави. Але політичні умови для функціонування національної бібліотечної асоціації в Україні були несприятливими, і вона припинила свою діяльність.

Протягом перших п’ятдесяти років свого існування асоціації формулюють свої цілі, залучають нових членів, розбудовують структуру, визначають основні напрями та форми діяльності. Становлення бібліотечної освіти, розвиток науки і практики роботи бібліотек, вдосконалення взаємодії між книгозбірнями з метою покращення бібліотечного обслуговування читачів, законодавчі ініціативи, відкриття книгозбірень, формування їх нових видів, розвиток періодичних і неперіодичних видань, перші спроби лобіювання інтересів бібліотек – такі та інші напрями діяльності в різній мірі були притаманними всім національним асоціаціям, що діяли в кінці ХІХ – першій чверті ХХ ст. На початку 1990-х рр. проводяться також перші кампанії на підтримку бібліотек, зокрема бібліотечні тижні – Японською бібліотечною асоціацією; піднімаються питання захисту соціальних і матеріальних інтересів бібліотекарів Бібліотечною асоціацією Франції. Усі названі напрями, як показало дослідження, стануть провідними й набудуть свого розвитку у наступні роки.

Визначну роль у цей період відіграє Американська бібліотечна асоціація, яка була піонером громадського бібліотечного руху. Її досвід демократичного управління бібліотечною справою вивчали бібліотекарі в інших країнах і робили спроби його запозичити (Великобританія, Норвегія, Данія, Україна та ін.). Великою мірою успіх у розбудові діяльності Американської бібліотечної асоціації та її вплив на розвиток професії й галузі був обумовлений ініціативою її членів і керівників. Позитивним було і те, що керівництво Американської бібліотечної асоціації спромоглося залучити поряд із членськими внесками й кошти корпорації Карнегі, що уможливило реалізацію низки проектів та ініціатив. Відтоді фандрейзинг став важливим напрямом діяльності більшості національних бібліотечних асоціацій.

Надбання Американської бібліотечної асоціації та Бібліотечної асоціації Великобританії великою мірою вплинули на розвиток бібліотечної справи і бібліотечної професії у світі, визначили основні шляхи розвитку професійної бібліотечної освіти – американський і британський, які з урахуванням своїх політичних, соціальних та економічних особливостей будуть застосовувати в ХХ ст. бібліо