Карбування металів як один з давніх видів народного декоративно-прикладного мистецтва України

Реферат

„Карбування металів як один з давніх видів народного декоративно-прикладного мистецтва України”

Що означає поняття "карбування металів"? Під "карбуванням" розуміють спосіб художньої обробки металу, коли за допомогою інструменту та обладнання на плоскій поверхні листа чи об'ємного виробу вибивають, видавлюють, надрізають або вирубують рельєфне зображення композиції.

Вивчало художню обробку металів, започаткування якої сягає глибини тисячоліть й яка відображає етапи розпитку культури різних народів, ряд дослідників.

Перші відомості про виникнення досконалої техніки обробки металів, зокрема карбування, в народів, що мешкали на території України, наводить І.Засецька в книзі "Золоті прикраси гуннськоїдоби". Автор відзначає, що в Ермітажі експонується багато виробів із золота, серед яких є роботи майстрів скіфського і сарматського періодів. Поруч з роботами грецьких майстрів виділяються різноколірні вироби гуннської епохи (золоті прикраси одягу й головних уборів, багата кінська збруя тощо). У музеї зберігаються бляшки із зображенням обличчя людини. Знайдені вони були в домовині біля с. Новогригор'ївка Запорізької області в 1884 році Д. Самоквасовим.

Далі автор наводить технологію художньої обробки металу, впровадження якої на українських землях сягає глибини тисячоліть. Користувалися нею не тільки давні майстри, вона й донині має широке поширення. Полягає вона в нанесенні орнаменту різцем або карбувальником на бронзову основу або відливанні його разом з основою, та наступним відтискуванням на золотому покритті. Цс свідчить про те. що техніка обробки металів тисненням (нині її називають "басма") була відома нашим пращурам ще в V ст. до нашої ери. Стародавні майстри прагнули створювати не тільки корисні предмети, а й прикрашали їх різними орнаментами. Вироби гунських ювелірів прикрашалися філігранним або штампованим орнаментом. Основними елементами орнаментів були "мотузочка", "плетінка", або "косичка", "рубчик", "трикутник", "ромбик", "пірамідка".

Дослідники, детально проаналізувавши карбовані вироби скіфського періоду, ототожнюють їх не тільки з досягненнями металообробки, а й з відбиттям духовного сприйняття довкілля і тогочасних культурних уявлень на поверхнях металевих виробів. Вони також звертають увагу на те, що вироби майстрів скіфського періоду, які були знайдені на території України поблизу села Мала Перещепина на Пол тавщині, на Дніпропетровщині, Херсонщині, в Криму, зберігаються не на рідній землі, а в російському Ермітажі.

Протягом тисячоліть мистецтво не відокремлювалося в самостійну сферу духовного життя людини. Багато пам'яток художньої творчості, особливо на ранніх етапах історичного розвитку, були матеріальним втіленням в ідеологію суспільних відносин, маючи в одних племен і пародії» магічне, обрядове, в інших — міфологічне, легендарне значення. Однак, показані у своєму історичному контексті, И01111 відображають етапи великого безперервного шляху естетичного сприйняття людиною довкі-чля, свідчать про її багату духовну культуру.

Внесок у розвиток мистецтва карбування металів скіфських майстрів, які жили на території сучасної України ще в VII—IV ст. до н.е., засвідчує А.Хворосіов.

Детальними дослідженнями виробів майстрів скіфського періоду (VII—111 ст. до н.е.) займався В.Петренко. У своїй монографії, присвяченій класифікації прикрас відповідно до основних етапів історії життя скіфів, автор наводить зразки жіночих прикрас (сережки, браслети), виконані на площинних пластинах з елементами кар-бування. На них зображені стилізовані тварини, рослини, міфологічні герої тощо.

А. Хазанов вивчав твори, що " експонуються в різних музеях, навів велику кількість прикладів щодо різноманітних карбованих виробів, які було знайдено в похованнях скіфів, що мешкали на території Україні в V ст. до н.е. Б. Мозолевський у книзі "Товста могила" навів та описав зразки знайдених прикрас коней (вуздечкових нащічників, нагрудників тощо), виконаних технікою площинно-рельєфного карбування. Користуючись різними прийомами, стародавні майстри вміло втілювали в метал стилізовані рисунки тварин і птахів.

Хоча на території України поодинокі металеві вироби з'явилися ще в трипильську добу, проте розквіт карбування ювелірних виробів і різних речей декоративного призначення припадає на період Київської Русі. Центри художньої металообробки на той час існували не тільки в Києві, Чернігові, Галичі, а й у невеликих містах і селах.

Значний відтин часу основним матеріалом для виготовлення карбованих речей стародавнім майстрам слугували золото та срібло. Ці метали привертали їхню увагу тим, що їх не тільки легко обробляти, а вироби з них мають привабливий вигляд і можуть зберігатися в первісному вигляді довгі роки.

На відміну від класичного середньовічного карбування, де основним матеріалом було золото та срібло, сучасні художники ижііііаіоіь ііекоіитовні матеріали ( мідь, латунь, алюміній, покрівельне залізо). Отже, вже в стародавні часи не тільки ма-'теріал визначав цінність виробу.

Для різних народів і часів була характерна своя техніка карбування. Історик, мистецтвознавець і майстер-карбувальник А. Хворостов, роблячи історичний огляд техніки, матеріалів, прийомів, інструменту, які використовувалися для художньої обробки металів, зазначає, що вже в до